У Кременці є лише одне місце, де проводять заняття з дітьми з особливими потребами

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 19.03.2018 08:00
  • 0

Щосуботи у Кременецькій школі №3 влаштовують заняття для діток з ДЦП та особливими потребами. Їх відвідують вісім сімей із Кременця.

Це єдині корекційно-реабілітаційні заняття у місті для дітей з особливими потребами. Проводять їх з ініціативи небайдужих містян, психологів та педагогів вже кілька місяців – з грудня минулого року. Проводять їх безкоштовно.

Ми побували на цих заняттях, поспілкувалися з їх ініціаторами, батьками дітей, і тепер розповідаємо як все влаштовано. 

Ідея

У Кременці діє Товариство батьків дітей-інвалідів та їхніх друзів “Зоря надії”. Торік вони відвідали навчальні центри у Польщі, які спеціалізуються на роботі з дітьми з інвалідністю, пройшли навчання за програмою “Зінтегрований підхід до дітей з ДЦП”.

А в грудні минулого року мали візит у польське містечко Замостя, де функціонує унікальна за структурою та методикою викладання система реабілітаційно-терапевтичних закладів для осіб з пошкодженням головного мозку.

Тепер команда впроваджує у Кременці польський досвід.

Формат занять

Навчання в присутності батьків. Зокрема, для того, щоб згодом вони могли з дітками повторювати вправи і вдома.  

“Форма роботи – групова, використовуємо елементи системи керованого навчання. Це поєднання фізіотерапевтичних та корекційно-розвиткових вправ, вироблення елементарних навичок соціально-побутового орієнтування. А ще це арт-терапевтичні методики”, – каже практичний психолог Галина Кравчук.
Займаючись з дітьми також впроваджують альтернативну невербальну мову спілкування, котра є ефективною для діток, які мають труднощі з мовленням.

 

Що розповідають про заняття рідні дітей

“Відколи розпочалися заняття, ми із сином відвідуємо їх із задоволенням. Я помітила позитивні зміни та прогрес у розвиткові дитини. Зросла його зацікавленість до навколишнього світу і оточуючих”, – розповідає кременчанка Юлія, мама майже 6-річного сина Андрія. 

До початку регулярних занять Юлія з сином займались вдома самостійно, згідно методик, які отримала у Польщі.

“У Польщу ми із Андрійком їздили минулого року. Там перейняла я колосальний досвід поводження із такими дітьми. У Польщі нам надали відповідну літературу та відео для занять із дитиною, і це, як з'ясувалося, досить ефективно. Спробували, й уже через два місяці занять я помітила, що мій Андрійко уже набагато більше всього може”, - розповідає Юлія.

До цього каже, що багато їздили по області й Україні, але такої методики ніхто раніше не рекомендував.

 

Кременчанка Ірина супроводжує на заняття восьмирічну  сестричку Людмилу:

“У нас багатодітна сім’я, четверо дітей, тож переважно сестричку на заняття приводжу я. Вона відвідує їх із задоволенням, а я дуже хочу, щоб моя сестричка почувалась добре. Людочці ці заняття подобаються, вона усміхається, активна в іграх. Тепер вже у заняттях вдома, ми із сестрою використовуємо знання отримані тут. Наприклад, раніше, вона не проявляла інтересу до малювання, а тепер їй це цікаво. Також тепер, коли ми спільно дивимося телепередачі, Людочка почала реагувати жестами і голосом, а раніше такої активності у неї не було”.   

Кременчанка Валентина ходить на заняття з 13-річною дочкою Софією:

“Заняття ми відвідуємо уже три місяці. Ще раніше, минулого року, тут на базі третьої школи кілька разів приїжджали із Тернополя та проводили реабілітаційні зайняття спеціалісти. Ми відвідували ці заняття, і нам із Софійкою сподобалось. Після того, як спеціалісти завершили курс, була перерва. Згодом, як тільки я дізналася, що  тут, у третій школі, Галина Кравчук разом з іншими психологами почали проводити групові заняття із дітьми, я відразу почала привозити сюди дочку.

Відразу ж з першого заняття, я помітила, що це цікаво моїй дитині та й мені загалом. Адже тут я можу поспілкуватись з іншими матерями, поділитись і перейняти позитивний досвід по догляду за дітьми. Софійка розумна дитина, але не повною мірою володіє своїм тілом. Тож я стараюсь побільше докладати зусиль для покращення моторики і функціоналу її тіла.

До цього я займалась із дитиною вдома сама, що дізнавалася сама, те й застосовувала. Насамперед, ще від народження, я сприймала Софійку, як здорову дитину, відповідно це виражалось і в спілкуванні, і в піклуванні про неї, гадаю, що це теж давало позитивні результати.

На мою думку, не можна ні словесно, ні вчинками, ні навіть в думках виражати негативні емоції по відношенню до дитини. Оскільки такі діти дуже чутливі і сприймають негатив дуже боляче, що потім виражається у замкнутості і погіршенні стану здоров’я. Дитині потрібні лише позитив і любов. Донька кожного разу чекає цих занять. Наприклад, напередодні останніх занять Софія мене запитувала, коли у школу. Я змушена була її переконливо запевнити, що завтра у школу, інакше вона не буде спати цілу ніч”.

Кременчанка Ніна ходить на заняття і внуком Дениском:

“На заняття з великим бажанням приїжджаємо щосуботи, а якщо випадає ще додатковий день занять, також його не пропускаємо. Я йому розповідаю, що нас чекають Галина Богданівна, хлопчик Андрійко, дівчатка Людочка і Софійка і він, реагуючи на це, усміхається. Усмішка Дениска це найбільше щастя для мене, тож хочу щоб він побільше усміхався, значить він тоді почувається добре. З Дениском ми теж їздили до Польщі минулого року, тому теж маємо позитивні спільні спогади про подорож за кордон. Ця поїздка принесла нам з Дениском величезну моральну користь. Там я отримала нові багатющі знання, а Дениско дуже позитивні емоції. До цього ми були лише на реабілітаційних процедурах у Микулинцях та Заліщиках.  Добру і потрібну роботу робить пані Галина Кравчук. Про такі заняття варто знати й іншим мамам, чи родинам у кого схожі проблеми з дітьми. Добре, що директор цієї школи Володимир Ковальчук сприяє з приміщенням, де ми можемо займатись”.

З чим потрібна допомога

Насамперед є проблема із транспортом, аби елементарно добиратись до занять у школі. Нині з цим дуже допомагає місцевий приватний підприємець та друзі психолога Галини Кравчук, яка займається з дітьми. 

Керівник Товариства “Зоря надії” Алла Андрощук намагається вирішувати соціально-побутові питання у державних органах влади та органах місцевого самоврядування, спонукають звертатися і діяти й усіх учасників товариства.

 “Тож ми і почали усі разом звертатись, після цього нас уже сприймають належним чином і при багатьох складних ситуаціях все ж здебільшого вдається знаходити певний компроміс і наші проблеми частково вирішуються”, – каже Юлія, мама однієї дитини, що займається у групі. 

Фото: Олег Головатюк, Галина Кравчук, Unsplash
 

 

Коментарі:

Останні новини