Займатися, брати участь в конкурсах та розвиватися танцювальному колективу можна і в умовах карантину. Людині нічого не завадить реалізовувати плани, якщо є бажання, каже керівник та засновниця народного аматорського ансамблю танцю “Орієнталь”, котрий діє в центрі культури та дозвілля, Іванна Запольська.
Коли почався карантин — почала проводити заняття онлайн
— Коли почалася перша хвиля карантину і не було можливості збирати дітей в будь-якій кількості, я не могла сидіти спокійно. Ми проводили онлайн заняття та уроки. Я надсилала дітям відео, а вони їх завчали та реверсом повертали мені для перегляду. Ми навіть ставили цілі танцювальні постановки на відстані. Хто коло дивана, хто в парку, хто в саду, хто біля печі, вийшов такий собі експеримент та цікавий досвід, — розповідає Іванна.
Хоча й додає, що технічно виникають іноді проблеми.
— Карантин, це дуже незручно. Це непросто. Коли ти проводиш заняття в живу, ти можеш показати, як поставити ногу, як виправити коліно, підсказати наскільки має бути повернуте тіло, а тут, на відстані, треба все просто відчути. Часто діти показують по-своєму, як вони це бачать. Та важливо в цьому всьому, що заняття хоч і в такому варіанті, але є.
Для зручності Іванна створила вікові групи у Viber
— Наразі вивчаємо дуже важкий стиль — джаз модерн. Це складний вид танцю. Він більш професійний. В онлайні я показую невеличку зв’язку, чітко розказую послідовність всіх рухів. Пізніше діти відправляють мені відео і ми разом коментуємо, що у кого як виходить.
Карантин — не привід нічого не робити: навіть участь у конкурсах, це реально
Іванна переконана, що пристосуватися можливо до всього, та знайти різні шляхи вирішення ситуації. Навіть участь у конкурсах — це можливо.
— Цьогоріч ми тричі їздили із виступами. Це були міста не в червоній зоні. Все було в контексті карантинних обмежень. Жодні встановлені порядки ми не порушували. Організатори теж дбали про безпечне проведення конкурсу. Наприклад, у Києві, були облащтовані спеціальні рамки для дезінфекції. Кожен учасник проходив через цю рамку. Робили температурний скринінг.
І саме цей, останній виступ у Києві Іванна теж дивилася онлайн. На той час сама захворіла на коронавірус.
— Коли дивилась відеотрансляцію по телефоні, то всередині все переварталося, аж подих завмирав. Чесно кажучи, я не завжди задоволена виступами своїх вихованців. Кожного разу після конкурсу ми робимо висновки, розбираємо танець на частини, обговорюємо і вдосконалюємо постановку.
Але це дає свій результат. Радіє з того, що є діти, котрі після занять в “Орієнталі” з легкістю вступають потім в хореографічне училище, наприклад, в Дубно, Теребовлю.
Громадська організація і заняття в вікових групах
Іванка з тих людей, хто збирає навколо себе однодумців і спрямовує гарні ідеї в правильне русло. Нещодавно навіть створила громадську організацію “Орієнталь”.
— У своїй громадській організації та діяльності я збираю людей, з якими ми на одній хвилі. Це і спілкування, і, звісно, танці. Але зі мною не тільки молодь. Є люди і старшого віку. Хтось завжди хотів, скажімо, вміти танцювати, але завжди щось заважало. То часу не було, то обставини так складалися, а тут, нарешті, можна незалежно від віку розкрити себе і свої здібності.
Для зручності Іванна формує групи за віковим цензом. Наприклад, в групі 55+ займаються жінки, котрі не можуть займатися із 18 річними дівчатами лише за фізичними критеріями.
— Зрозуміло, що вони просто не можуть по тепму занять їх наздоганяти. Тому є розроблений комплекс вправ та танців саме для кожного віку.
Минулого року, ще до карантину зверталися й сімейні пари, котрі просили їх навчити танцювати. Вивчали навіть танго Мілонга.
— Це прекрасне аргентинське танго. Дуже яскрава постановка. І ми вже думали, як виїхати із тим танцем на вечори Мілонга, котрі проходять у Рівному. В перспективі у нас був вальс та бачата. Але карантин вніс свої корективи.
Студії “Орієнталь” сім років
Студії “Орієнталь” вже більше семи років. Першій учениці на той час було чотири з половиною роки. Другій, котра прийшла — 18. Через місяць після відкриття долучилися ще кілька дівчаток чотирьох-п'яти років. А згодом старші.
— Тепер протягом семи років у студії займається декілька десятків учасників різного віку. Майже після всіх конкурсів, які проходили, як в Україні, так і за межами колектив здобуває перші місця.
— Нерідко на конкурсах у журі є судді міжнародного класу та відомі хореографи. Вони часто проводять для наших дітей майстер класи та відмічають високий рівень майстерності наших дітей.
А загалом лише спільна робота, дає результат, переконана Іванна Запольська. Та й свого вкладу у справу не применшує.
— Все за що беруся — завжди приречено на успіх, — додає Іванна.
