Два м'яких крісла. Два журнальних столики поруч цих крісел і один окремо для пісочної терапії. Книжкова полиця з тематичною літературою і картина на стіні із квітами, схожими на весняний цвіт. Це робочий кабінет психолога. Нічого зайвого, навіть релакс-музики, як, здавалося б, мала тихенько звучати. Питаю про це. Чому так тихо?
— Коли людина приходить вперше, чи можна знати напевне, що музика, котра невинно звучить, як фон, для цієї людини має хороші асоціації? Для когось це може бути приємна композиція, а з кимось, можливо, саме під цю музику вчиняли недобре. Тому із музичним супроводом під час сеансу потрібно дуже обережно, — розповідає місцева психологиня Олександра Зелінська.
Олександра почала практикувати не так давно. Півтора роки тому закінчила перший свій курс — перший ступінь гештальттерапії. Зрозуміла, що хотіла б займатися психологічними практиками серйозно з часу особистих занять з психотерапевтом.
— Мало хто може впоратися з психологічними проблемами самостійно. Я ж теж жива людина, яка потребує підтримки. Із своїм психотерапевтом я спілкуюся щотижня.
І додає, що занять із психологом не варто соромитися. Часто відгуки про консультацію із психологом базуються винятково на стереотипах, що є в суспільстві.
В кабінеті у Олександри розмова із клієнтом часто розпочинається із пісочної терапії. Для цього є окремий невеликий стіл із піском. Тут можна малювати, коли щось розповідаєш, а можна вкладати у пісок різні фігурки.
— Саме так декому із клієнтів більш комфортно налаштуватися на розмову. Врешті, по тому, що людина викладає на піску можна багато чого зрозуміти. Я сиджу поруч і ми все поступово розбираємо.
Пісочна терапія — це не лише для дітей.
— Дорослим клієнтам теж в такий спосіб легше відкритися і зайти себе у своїх проблемах.
Зараз в терапії у Олександри є клієнти з якими вона проводить зустрічі один раз на тиждень
— Тут варто розуміти аби заняття були систематичними. Якщо ситуація кризова, потрібно практики проводити частіше. До того часу, коли людина сама не відчуватиме зміни.
А якщо хтось каже: “Для чого тобі це?” Можна ж і з подружкою поговорити. Такого слухати не радить.
— Той хто радить подібні речі, чи говорить“Зроби так то, й так” — це не вихід. Комусь такий варіант підійде і, може, навіть в чомусь допоможе, а комусь він буде абсолютно неприйнятним. У кожного ж своя ситуація і своя історія. А щодо подруг — то їх думка ніколи не буде об’єктивною, — каже Олександра.
На психологічних практиках психотерапевт допомагає клієнту подивитися на ситуацію з боку, зрозуміти проблему і знайти її причину та змінити своє ставлення до того, що викликає негативні емоції.
— До психотерапевта спершу йдуть з бажанням змінити щось в собі або змінити когось. Звісно, розуміють, що змінити когось неможливо і починають змінювати себе і це працює.
Додає, що особливо часто так трапляється із сімейними парами, коли звернутися за допомогою до психолога наважується лише хтось один.
—Вже зовсім скоро, після таких практик із кимось одним з подружжя, вдається врятувати ситуацію загалом. Змінюється один — йдуть зміни для обох. Люди починають говорити і обговорювати. Висловлюють те, що тримали в собі роками, щоб не сказати зайвого і не образити. А це найгірше, коли негативні емоції накопичують.
Останнім часом Олександра працює із співзалежними, хто потерпає від залежності близьких людей у сім'ї.
— Це дружини, діти, батьки залежних людей. Така залежність є різною — ігрова, алкогольна, наркоманія. В кожного своє. В людей, котрі за цим спостерігають, а змінити ситуацію чи вплинути не можуть, виникають психологічні проблеми. Найчастіше — це занижена самооцінка. А рано чи пізно такі речі дадуть про себе знати — психосоматика, депресії.
Олександра працює в парі із супервізором — колегою психологом, який допомагає отримати кращий результат психологічної допомоги клієнту.
— Я, звісно, ж перевіряюся куди “вести” людину. Це обов'язкова умова в психотерапії. Просто сіли, поговорили, воно так не діє.
Телефоном консультацій Олександра не надає. Лише в особистому кабінеті чи онлайн. Вартість години психотерапевта — 500 грн. А все сказане на прийомі залишається таємницею.
— Я не працюю з друзями, друзями друзів, родичами. Не хочу бути не об'єктивною. Коли людину знаєш, то неупередженого ставлення не оминути. З подругами я можу випити кави, але не консультувати, це табу.
А зрозуміти, що потрібно проконсультуватися з психологом, каже, не складно. Тривожний дзвіночок вже тоді, коли щось стабільно не влаштовує і з'являється відчуття безвиході і питання: “ А що далі?”, на яке немає відповіді.
