Видання UAinKrakow.pl публікує історій українок у Кракові. До Міжнародного жіночого дня вийшла друга частина таких історій. Серед них розповіли про кременчанку Ірину Котлярську-Фесюк.
Історія Ірини із Краковом розпочалася у вересні 2006 року, коли вона, будучи студенткою правничого факультету Могилянки, дізналася про можливість приїхати сюди за програмою обміну. «Рішення було прийняте миттєво – і вже за два тижні ми з подругою сиділи на лекціях у Collegium Novum i гуляли осінніми Плянтами, годуючи обважанками себе та голубів. Краків став абсолютним коханням з першого погляду», – розповідає Ірина.
Для Ірини рік життя тут був дуже цікавим, адже тут вирувало студентське життя, їй подобались викладачі, що обожнювали свою справу, знайомства з новими людьми та чарівними вуличками Кракова. Повертатися було складно. «Потому майже щороку у свій День народження я прилітала до осіннього Кракова – зустрітися із друзями, випити гарячий шоколад у Провінції і неодмінно прогулятися наодинці із містом, аби зарядити свій внутрішній акумулятор. Місто, у котрому завжди почувалася як вдома».
Вдруге приїхати до Кракова Ірина наважилась вже після закінчення двох вишів – практикуючий юрист, перекладач, разом з чоловіком та дітьми, одного дня вона вирішила податися на стипендіальну програму. «Конкурс було пройдено – Краків знову був моїм», – розповідає Ірина і додає, що той рік був значно більш насиченим, адже поєднувати все було дуже складно.
Після програми вона почала шукати роботу, а пошуки виявились справжнім випробуванням, навіть з великим досвідом і знанням мов. Деякий час сім’я мешкала у Сосновці. Сьогодні Ірина працює на улюбленій Кафедрі права інтелектуальної власності Ягеллонського університету, має ще кілька проєктів, а за карантинний рік реалізувала свою мрію – видала збірку поезій «Спасибі за джаз».
А про творчість Ірини Кременець.Сіті розповість згодом. Слідкуйте!
