На сьогодні майструвати вироби із лози буде не кожен, хоча такі речі користуються неабияким попитом. Екологічно чисті витвори тепер є не лише елементом побуту, а й окрасою інтер'єру. А ще вони легко поєднуються з іншими речами у приміщеннях будь-яких стилів.
“Процес плетіння із лози, ремесло нелегке, як і опановувати різні техніки й прийоми лозоплетіння”, - каже майстер Борис Чернюк. Чоловік вже давно зумів завоювати прихильників своїми роботами й здобути звання народного майстра.
Улюбленою справою чоловік займається більше, ніж 30 років. Каже, що постійно відчував потяг до усього творчого. Тож ще тоді хотілося спробувати опанувати якомога більше видів рукоділля, займався й різьбою по дереву, але зупинився саме на створенні виборів із лози, адже запевняє, що хоч це і копітка праця й вимагає спостережливості й подекуди навіть обачності, але приносить йому неабияке задоволення. «У цій справі я знаходжу розраду: коли у мене поганий настрій, я йду до себе в майстерню і можу провести там до 10-14 годин поспіль й при цьому не відчуваю втоми», - розповідає майстер.
Раніше міг змінити багато робіт, але у цій справі знайшов себе й може працювати без упину.
Опанувати цю нелегку справу чоловікові допоміг свого часу Федір Данилюк, знаний на той час майстер із лозоплетіння. Пан Борис розповів, що найпершими його виробами у цьому ремеслі були корзинки. Потім виготовляв дитячі ліжечка, вази, капелюхи і ось уже понад 15 років працює над створенням меблів – столів, крісел, диванів.
Розказав про те, що у його практиці був випадок, коли лоза, із якої було виготовлене крісло, розлазилася просто на очах в замовника. Було незручно й ніяково, але, як сам зазначає, на помилках вчаться, бо не все відразу вдається. Та й все виправити можна при бажанні.
Найважче, за словами майстра, виготовити крісло-гойдалку, яке всі так полюбляють, адже його потрібно створювати індивідуально для кожної людини. Найбільшим попитом користуються корзинки для освячення води. Що ж стосується самих меблів, то їх намагається виготовляти не лише естетичними, а й зручними у користуванні.
І хоч майстер створює такі прекрасні й корисні вироби із лози, проте сам їх не використовує як елемент декору.
А ідеї народний умілець черпає звідусіль. Каже, що майстри бачать красу навіть у простих, на перший погляд, й не дуже примітних речах. Наприклад, звичайна огорожа музичної школи стала ідеєю для візерунку для однієї з робіт майстра. Попередніх ескізів для майбутніх робіт заздалегідь не готує, бо впевнений, що завжди знайдеться що додати. «Найважче зробити копію і відтворити те, що ти вже десь бачив, тому що, коли створювати виріб за власним задумом, то потім його набагато легше втілити у життя, бо у нього ми вкладаємо душу», - каже умілець.
У майбутньому планує навчитися художньому оздобленню меблів, додавати до них, окрім абстрактних ліній, малюнок чи навіть суцільну картину. «Не люблю повторювати інших робіт, я -майстер, а, значить, повинен створювати все унікальне».
Приблизно тиждень потрібно майстрові на те, аби створити крісло або диван із лози. Але все залежить від техніки і складності роботи. Терміну придатності у таких меблів немає – все залежить від того, як користуватися.
Окрім дикої лози, народний умілець використовує у своїх виробах ще й ліщину. Запевняє, вона міцніша. «А ось лозу краще заготовляти після перших заморозків й пройти всі етапи підготовки, інакше лоза втратить свої властивості, а виріб – красу», - переконує митець.
Спочатку потрібно зварити лозу, почистити її від кори, поколоти, висушити, а лише тоді приступати до виготовлення виробу. Тому не все так просто. Важливо навіть й те, скільки часу варити лозу, аби досягти бажаного результату. Чоловік розповів, що зазвичай дві доби йде на те, аби підготувати лозу до роботи. А на один виріб, буває, потрібно 5-10 тисяч різок із лози.
У творчості майстра були такі випадки, коли доводилося повертатися до роботи над старими речами. «Я повернувся до стільців, яким було понад 10 років, аби завершити роботу над ними».
До кожної справи у людини має бути талант і великий потяг. Лише тоді можна досягти помітного результату. В цьому переконує пан Борис. «Мене неодноразово просили, щоб я поділився своїм вмінням й навчив такому ремеслу інших. Звісно, мені не шкода, але якщо у людини є бажання й талант до цього».
Роботи майстра із лозоплетіння Бориса Чернюка були на виставках у Кременці, Тернополі, Львові, Києві і навіть, у Москві.
Така творчість не може залишатися поза увагою. А успіх й визнання, на думку майстра, не головне. Чоловік знає, що справжня гармонія у таланті, а людина лише покликана втілювати й розвивати його.
