Блогерка початківець кременчанка Олена Шавловська розповідає, як можна залишатися на позитиві, займатися улюбленими справами та надихати на добрі починання інших, навіть тоді, коли ти в декретній відпустці і проводиш час з малюком 24/7.
Олені 38, вона в декретній відпустці вже вдруге, але каже, що то різний досвід. Різниця між дітьми одинадцять років. Доньці 13, синочку рік і вісім. Між народженням дітей доволі великий проміжок часу і життєвих подій. Інше сприйняття та ставлення до життя, того, що поруч і тих, хто поряд.
Блогерство — перший крок від щоденної рутини
Формат спілкування з людьми в онлайні Олена для себе віднайшла після одного з тренінгів, хоча раніше нічого такого серйозно не розглядала.
— Я просто розуміла, що я надто останнім часом сиджу вдома, попри те, що я дуже люблю рух та спілкування з людьми. З часом приходить якесь емоційне вигорання, щоденна рутина засмоктує і потрібна зміна обстановки. Тому через роботу в мережевому маркетингу почала виходити в онлайн ефіри. Якщо ти хочеш просувати якісь свої послуги чи товар, то найбільш дієвим інструментом тепер є саме відео сторіс. Це швидко, для всіх зручно і доступно. Спробувала — мені сподобалося. Тут, як то кажуть, роби те, що можеш, там де ти є і з тим що ти можеш, — розповідає Олена.
В ефіри Олена виходить не щодня. Та й аудиторія ще зовсім невелика, проте є вже свій стабільний контент.
— Якщо я роблю щось цікаве, чи десь буваю, я про це розповідаю. Іноді в ефірі щось готую. Або ж ділюся тим, що використовую в щоденному житті із продукції, яку пропонує компанія в якій я працюю.
Поки Олена не ставить собі за мету бути мегапопулярною.
— Наразі мій ефірний час, це моя сім'я, робота, дитина і позитивні історії. Я не живу в ідеальному світі, але я вважаю, що поганого в нас і так вистачає. Хочеться давати більше добра і світла, надихати і запалювати.
Так я почала створювати зустрічі з жінками, однодумцями. Нас об'єднують питання краси, кулінарії, здорового харчування, догляду за волоссям чи от як бути щасливою дружиною. Дівчатам це цікаво.
Квіти і мотиваційні книги — це теж надихає
— Посадила на фірмі, де я працювала до декрету кілька листочків фіалок і вони почали прийматися. Мала спершу чотири п'ять видів, а зараз вже до двадцяти. До цього фіалки в мене взагалі не велися.
А в вільний час Олена полюбляє книги по саморозвитку, психології та мотивації.
— У мене вже ціла бібліотека. Це дуже допомагає. Взагалі люблю займатися собою, планувати свій день і програмувати себе. Не останньою в цьому була книга “Диво п'ятої ранку” Джефа Сандерза. Це неймовірно, як одна звичка може змінити життя та допомогти просуватися в досягненні своїх цілей. Суть в тому, аби розпочати свій день із п'ятої ранку. І от коли я почала так робити, все змінилося. Це таке енергетичне наповнення. Це так круто і як бонус — краще самопочуття через те, що день починається з фізичного навантаження. З народженням дитини, все трохи змінилося, але згодом, я відновлю цю звичку. Я розумію, що так мій день продуктивніший, довший і більш успішний.
Все, що з нами відбувається — це наш вибір
— Переконана, що все в житті в наших руках. Не дивлячись на те, що над нами є вищі сили, Бог дає нам можливість щось вибирати. І те, яким буде наше життя, залежить від кожного з нас. Людина сама вибирає в якому настрої її перебувати, як поступити. Я от раніше не розуміла чому один день яскравий, класний, а інший не дуже. А потім зрозуміла, що це процеси, якими можна керувати. Тобто, якщо я не голодна, не хвора, немає стресових ситуацій, то це вже хороша база для того, щоб в мене був настрій і гарний день. І я свідомо тепер працюю над тим, щоб не брати нічого дурного до голови. Сімдесят відсотків страхів є надуманими. Люди часто переживають про те, що може бути, чи може трапитися, але не факт, що воно буде. І замість того, щоб витрачати своє здоров'я, є важливим правильне мислення. А тому, не люблю людей, які всім незадоволені. Тепер в мене майже немає в оточенні негативних людей.
Як минає день — поради на вихідні
— Ми завжди з моїм малюком разом. Але я стараюся підтримувати те, що є в планах на щодень, якісь звички. Бо якщо, наприклад, чогось, що за планом не встигла, то можу цього вже і не зробити. Я практикую стабільний догляд за обличчям і тілом. Навіть для домашніх бюті процедур є різні засоби.
А от вихідні дні Олена радить проводити із сім'єю.
— Що б не говорили, а жінка будує відносини і сім'ю, а чоловік вже слідує цьому. І от я вирішила що в нас в суботу буде сімейний день. Ми цілий день все робимо разом по двору, по дому, а ввечері ми йдемо десь в кафе чи до ресторану. Такі традиції теж мають бути. Хоча й обідня перерва, теж в нас спільна, чоловік старається щоразу провести її вдома, я зазвичай готую для нього перші страви. За той час ми теж щось обговорюємо, про щось радимося.
Різниця між дітьми десять років — як все було раніше, що тепер
— Це дуже різні декрети. Життєві ситуації теж різні. Перший декрет для мене було дуже важко. Моїй дитині було три місяці, коли я залишилася з нею сама, чоловік від нас пішов. Без грошей, лише на соціальну допомогу. Я з хати не виходила, нічого не хотіла і не могла. Тепер розумію, що декрет може бути інакшим.
Зараз я займаюся багато чим, то боді детокс, то зустрічі з дівчатами то семінари, то тренінги. Я дуже “активнічаю” в цьому декреті, я розвиваюся, дізнаюся багато чого нового, паралельно багато чого встигаю. І я згадую, як тоді мене підтримали мої друзі. Вони постійно мене забирали, казали: “Мала, все буде добре, ти така красуня, знайдемо тобі когось”. Вони мене витягли з моєї реальності в інший світ. Допомогли з роботою. Якби не друзі, я не знаю чи змінилося б моє життя на краще. А коли самотність, то так хочеться, щоб хтось любив. Тільки вже зараз я маю сили сама в собі і можу допомагати іншим.
Як Олена підтримує доньку підлітка
Донька Соломійка — місцева зірочка. Дівчинці 13 і Олена всіляко підтримує її співочий талант і сприяє, навіть іноді співає з нею разом.
— Вона в мене хороша дитина. Але іноді, як кожна мама, я шукаю точки дотику. В підлітковому віці часто буває, то вгору, то вниз. Але моя дочка знає, що вона завжди може прийти до мене, розповісти все. Я не строга мама. Я вдруге вийшла заміж три роки тому, до цього я ростила її сама і це непросто. А в сім'ї має бути порядок, дисципліна і навіть якісь рамки. Мабуть, в цьому, моя донька мене сприймає дуже вільно, а от тепер, коли є Славік, він тримає цей баланс, він її полюбив, як свою. Звісно, в такому віці в дітей своє бачення, якщо потакають то люблять, якщо ні, то люблять менше, але це минеться.
Батько іноді з'являється в її житті і я за це вдячна, як і за минуле, яке відпустила. Тепер то все досвід, з якого потрібно робити висновки.
Вірить у мрії і думки, котрі матеріалізуються
— Мрії працюють, і я в це вірю. Як ми своє життя уявляємо, що ми хочемо, до чого прагнемо, це все матеріалізується.
Я пишу книгу мрій і наклеюю на холодильник все, шо мені подобається чи потрібно. Чому важливо все записувати? Коли мріяла збулося, поставила галочку і подякувала Богу за все, бо ж міг бути інший сценарій. Чогось хотіла, не записала, забула про це. Воно збулося і не помітила, а від цього не було відчуття вдячності. Тому завжди дякую за те, що маю. І раз на тиждень йду в церкву. Там теж моє місце сили, енергії і духовного зцілення.
