У Кременці волонтерять навіть діти: з першого дня об'єдналися, щоб допомогти.
“Нам не байдуже, кажуть, ситуація в країні така, що ми хочемо допомагати, тим більше ми мали час канікул. Тому проводили їх з користю, наскільки це можливо”.
Тепер хтось плете маскувальні сітки, хтось розкладає одяг взуття, хтось щось розвантажує. Робота у будинку культури, де розгорнули один із волонтерських центрів, була щодня.
Олена із доньками приїхали з Рівного. Вирішили себе чимось зайняти. Просто сидіти було морально складно.
— Ми з Рівного, приїхали сюди до родичів із доньками. Ми виїхали з міста, коли в нас були вибухи в районі аеропорту. В дитини почалася істерика. Чоловік в мене військовий, служить в ЗСУ, то прийшли допомагати. Розбирати те, що приносять люди, — каже Олена.
І розповідає про інших дітей волонтерів.
— Ці діти самоорганізувалися з першого дня. Вони носили мішки, сортували речі. Ось Іринка, в нас найемоційніша, все бере близько до серця. Це діти сироти. Вони з братом щодня ходили до Кременця пішки по сім кілометрів в один бік. Саша, наш юний медбрат, він вчиться в медичному коледжі і теж дуже допомагає. От приходять, наприклад, старші жінки, він приділяє їм час, розмовляє з ними. Христина — найбільш організована тут з дівчат. Вона дає раду всім, кожного ранку приходить, її слухають навіть хлопці. Андрій — як виявилося, ходить вже не перший день з травмою, не зізнається, мовчки допомагає, організований хлопець. Саша — наш хлопчина-душа. Він про кожного подбає, кожному допоможе, чимось поділиться. Іванка, моя дитина. До війни співала, професійно, виступала на концертах, тепер переважно мовчить. І маленька Аня. Сортує іграшки, плете сітки.
Якщо не встигаємо на автобус, то ми йдемо пішки. нам приблизно сім кілометрів. Але нам це байдуже, ми хочемо допомагати людям.
Іра: Я приходжу щодня. Ми ходимо з братом. Якщо не встигаємо на автобус, то ми йдемо пішки. нам приблизно сім кілометрів. Але нам це байдуже, ми хочемо допомагати людям. Ми дізналися в соцмережах, що тут збирають людей. Робили різну роботу, все, що може допомогти іншим.
Я допомагаю нещодавно, але я теж хочу бути корисним. Якщо ми маємо таку можливість, то треба це робити.
Андрій: Ми сестрою тут. Я допомагаю нещодавно, але ятеж хочу бути корисним. Якщо ми маємо таку можливість, то треба це робити.
Я не міг спокійно сидіти, коли в Україні відбуваються такі події і не можу бути осторонь.
Саша: Я прийшов майже з першого дня. Спершу був у волонтерському центрі “Джура”, пізніше мене направили у будинок культури. Я не міг спокійно сидіти, коли в Україні відбуваються такі події і не можу бути осторонь. Я прийшов допомагати людям. Важко дивитися на людей, котрі евакуювалися з небезпечних територій, в кожного з них своя історія, яку він пережив. Дивишся на це і навертаються сльози.
Я не можу стояти осторонь, коли розумію, що можу бути корисною. Також прийшов мій брат. "Я прийшов з сестрою, коли вона розказала, що тут потрібно. Мені не подобається сидіти, склавши руки".
Христина і Саша: Я спочатку працювала в їдальні тут в академії. Але згодом там роботи стало менше і я прийшла в будинок культури. І вже почала допомагати тут. Я не можу стояти осторонь, коли розумію, що можу бути корисною. Також прийшов мій брат. "Я прийшов з сестрою, коли вона розказала, що тут потрібно. Мені не подобається сидіти, склавши руки".
Я з перших днів допомагав у волонтерському центрі “Джура”, але потім теж прийшов у будинок культури. Не міг сидіти вдома. Хотів просто допомогти людям.
Андрій: Я з перших днів допомагав у волонтерському центрі “Джура”, але потім теж прийшов у будинок культури. Не міг сидіти вдома. Хотів просто допомогти людям.
Мій батько зараз в ЗСУ, в такий спосіб я допомагаю і йому теж.
Іванка та Аня: Це такий час, коли ми маємо збиратися, об'єднуватися і гуртуватися, щоб робити щось спільно. Мій батько зараз в ЗСУ, в такий спосіб я допомагаю і йому теж.
Я хочу просто допомогти всім. Я тепер навчаю плести сітки. Я роблю це просто так.
Аня: Я хочу просто допомогти всім. Я тепер навчаю плести сітки. Я роблю це просто так.
Діти вірять, що скоро закінчиться війна. А поки вносять свій маленький вклад в перемогу України!
