У Кременці, як і в багатьох інших містах, з початком повномасштабної війни росії проти України в тилу активно запрацювали волонтери. Об'єднуються люди різного віку, професій, можливостей. "Комаровецька вулиця" села Великі Млинівці стала одним з таких волонтерських об'єднань. Люди згуртувалися, щоб готувати і допомагати в потребі для воїнів Збройних сил України. Як і кому допомагає волонтерська група, розповіла Кременець.City організаторка Лариса Галевич.
"Що таке 50 гривень – пляшка горілки?"
Волонтерська група об'єднує жителів однієї вулиці – Комаровецької. За "головну" там пані Лариса. Вона працює у сільському клубі села Великі Млинівці. Жінка вважає, називати їх "об'єднанням" чи "волонтерською групою" – надто голослівно. Бо це просто небайдужі місцеві згуртувалися, коли зрозуміли, що біда.
– Моя відповідальність – роздати харчі для приготування, закупити, організувати роботу. Люди готують, потім все їде до наших хлопців на передову, – каже жінка.
Згадує події у місті 24-го лютого.
– Мені потрібно було вийти в місто. З дому до центру я добиралася дві години. Це в чотири рази довше, ніж зазвичай. Через Кременець йшли колони наших. Їхали машини з військовими, пушки. Стояли великі черги людей до АТБ і заправок. За ніч полиці в АТБ стали порожні.
Тоді, у перші дні війни, жінка організувала знайомих для випікання хліба, пиріжків і готування їжі для воїнів Збройних сил України. Зібрали гроші, закупили борошно і дріжджі. До ініціативи приєдналися й місцеві підприємці. Допомогали фінансово й продуктами – хто як. Завдяки спільній роботі в тилу українським захисникам тільки з Кременця у перші тижні надійшло вісім машин допомоги.
– Спочатку я просила по 50 гривень. Що таке 50 гривень – пляшка горілки? Чи дві хлібини.
Волонтерка розповідає, за період війни з людьми, з якими раніше були "здрастє-привіт", зараз неабияк здружилися. Щодня домовляються що мають робити, увесь час зідзвонюються.
– Є жіночка, син якої на передовій. Постійно думає, переживає. А так я даю їй роботу і всім, сама себе завантажую. І ми не сидимо, не думаємо і не накручуємо себе.
Спочатку був запал, зараз затихає
Жінка розповідає, якраз напередодні на вулиці провели концерт пам'яті до річниці Небесної Сотні. У їхньому селі є свій Майдан Волі, як у Кременці.
– Виступали мої аматори. Діти з Білокриниці, Бережців та інших сіл. Діти співали "припиніть війну". А тут раз, 24-го… – згадує волонтерка.
Перші дні юнаки Лариси Галевич ще співали, продовжили знімати відеоролики.
– А потім на день восьмий-дев'ятий взялись з головою волонтерити, хлопці більше стараються самі.
Перші дні, тижні був запал, люди охоче допомагали. Зараз поволі все затихає, каже жінка. Є люди, які не поспішають допомагати від початку. Здебільшого ті, "хто ніколи не знав потреби". Інші віддають все, що можуть. Найбільше мами, дружини та родичі, сини і чоловіки яких на передовій. Серед них чоловіки 34, 37 років.
За словами Лариси, зараз військові укомплектовані бронежилетами, отримують необхідне й від волонтерів. Потребують лише берців 41-го розміру, рукавиць і якісних турнікетів.
Наразі з харчів заготували вдосталь. Є й борошно, інші необхідні продукти та навіть м'ясо. Все готують на вимогу військових. А ось рукавиці дістати непросто. Та й грошей не так багато – на дорожчі речі не завадить і меценат, додає волонтерка.
– Передаємо все, що просять. Крім того, я передала м'яча від Галевича*. Він не встиг облаштувати у нашому селі стадіон зі штучним покриттям. А м'яча купив наперед. От я і відала його хлопцям. Буде перемир'я, хай собі там пограють, розімнуть кості.
***
Олександр Галевич був відомим чоловіком на Кременеччині і доброю людиною. Понад десять років займав пост голови села Великі Млинівці Кременецької громади. 31 січня 2022 року, за місяць до війни, його не стало...
