12 травня 2002 року схиігумена Амфілохія урочисто канонізували, як преподобного Амфілохія Почаївського. Що відомо: історія його життя та зцілень.
Народився Амфілохій 10 грудня 1894 року у селі Мала Іловиця, тепер Кременецького району Тернопільської області в багатодітній селянській родині. В житті мав ім'я Яків Варнавович Головатюк.
У 1925-му році Яків Головатюк прийшов у Почаївську лавру з бажанням стати монахом. Спочатку він займався у Лаврі ремісництвом, а вже згодом, після чернечого іспиту став монахом з ім’ям Йосип.
Також він лікував хворих, був відомим костоправом. Міг без одразу ж визначити, де є перелом. Також володів даром зцілення. З людей, котрі приходили за допомогою, плати не брав. Хіба що продукти.
Потік хворих до отця Йосипа був невпинним. Це не подобалося керівництву лаври і згодом цілитель переселився у невеликий будинок на монастирському кладовищі. Там продовжував приймати хворих. Також відомо, що отець допомагав лікувати вояків УПА та був прихильником ідей незалежної України, але у політику не вникав.
У післявоєнний період отець Йосип знову оселився в Почаївській лаврі, після того, як на його будинок напали злочинці.
Після гонінь на релігійні організації, на початку 1960-их, влада почала закривати храми. За те, що отець Йосип чинив супротив правоохоронцям, його закрили до психіатричної лікарні у одній палаті з важкохворими. Багато людей зверталися до влади з проханням відпустити ченця. Невдовзі на це зголосилися, але можливості знову повернутися до Лаври не дали. Тоді отець Йосип поселився у своїх родичів у Малій Іловиці. До нього знову почали приходити хворі.
Проте не залишили його у спокої. Невідомі у грудні місяці, вивезли ченця за село у болота, побили і залишив його там, з намірами позбутися. Проте чоловік вижив, хоча знайшли його у важкому стані. Відвезли знову до Почаївської лаври. Там його постригли в схиму з ім’ям Амфілохій.
Але у лаврі Амфілохій не залишився. Родичі знову забрали його в Малу Іловицю. Восени 1965 року він оселився в племінниці Ганни.
У дворі Амфілохій спорудив високу голубівню, а під нею — каплицю. Також в дворі все облаштували для прийому людей. На подвір’ї Амфілохій щодня служив молебні і продовжував зцілювати людей.
Помер чернець 1 січня 1971 року. Є версія, що його отруїли.
Поховали Амфілохія на монастирському кладовищі в Почаєві.
За життя він часто повторював: “Ви думаєте, що я святий? Я грішник”. В нього були хворі ноги. Любив смиренність уникаючи людської слави, всіляко старався приховувати свої доброчинства під виглядом юродивості. Своїм хворим пояснював істинні причини їх тяжких хвороб. Він закликав їх не зрікатися Православної віри та виконувати строгі правили посту у середу та п’ятницю і класти по три земні поклони, з ранковою і вечірньою молитвами в ці дні, адже рід цей виганяється лише постом і молитвою.
А зцілення ви отримуєте по своїх молитвах, справах та по вірі своїй. Що Господь не благословляє всіх на зцілення, а тільки половину, бо для другої половини зцілення буде не на користь а на загибель їхньої душі.
Також Амфілохій часто повторював пророчі слова: «Мене не буде, а церква буде, а потім і монастир постане».
А за життя батюшка часто повторював, як умру, приходьте до мене на могилу, моліться, я почую ваші молитви, беріть з могили пісок, він буде цілющим. Мощі дістануть, а земля і далі лікуватиме – його слова стали пророчими. Кажуть, зцілення й надалі відбуваються на могилі та біля раки з мощами преподобного Амфілохія у Почаївській лаврі.
