Про відповідальність за розповсюдження недостовірної інформації, та що про це говорить законодавство, — розповідає фахівчиня Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ірина Бурченюк.
В Україні Конституцією кожному гарантовано право на свободу думки і слова. Кожен має право збирати, зберігати і поширювати інформацію, а також вільно виражати свої погляди та переконання. Основною умовою цьому є те, що інформація повинна поширюватись із дотриманням законодавства про її достовірність та не заплямовувати честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.
Інформація, яка поширена з порушенням даної вимоги визнається недостовірною
Пленум Верховного Суду України, в постанові від 27 лютого 2009 року № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, вказав, що право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідальною особою за поширення недостовірної інформації є першочергово її автор. У разі, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу чи місце проживання неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною — відповідачем є власник медіа, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Щодо відповідальності, то особа, стосовно якої було поширено неправдиву інформацію вправі перш за все вимагати захистити честь, гідність та ділову репутацію у судовому порядку. Також, ця особа має право вимагати відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
До способів захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, відносяться спростування недостовірної інформації або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо.
Законодавство України передбачає порядок спростування недостовірної інформації та право особи на відповідь. Основною відмінністю спростування недостовірної інформації від права на відповідь є те, що спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь надає особа, щодо якої поширено інформацію.
