Кременчанка Наталія Петраніч волонтерка з багаторічним досвідом із допомоги безпритульним тваринам. Підбирати чотирилапих на вулиці, годувати, лікувати та прилаштовувати до добрих господарів — щоденна місія її та друзів-однодумців.
Наталія поділилась з Кременець.Сity історіями про безпритульних тварин задля привернення уваги людей до серйозної проблеми. Адже безхатченків, як вона їх називає, у період війни значно побільшало.
Кількість таких чотирилапих безхатченків — це основна проблема з якою намагаються боротися Наталія та інші волонтери.
— Ми намагаємось виловлювати їх, за необхідності, лікувати та прилаштувати. Звісно ж, стараємось знайти хороші родини, але проблема в тому, що їх значно менше, аніж безпритульних звірят. Тому, на жаль, в цій нерівній війні ми програємо. Без обов'язкового обліку домашніх тварин, який наша держава не може затвердити вже роками, намагатись контролювати популяцію тварин занадто складно, — розповідає Наталія.
Складна робота волонтера
Головним майданчиком для роботи Наталії та її друзів-однодумців є група у Facebook “Вуса, лапи і хвости”. Там вони щодня публікують фото усіх тварин, яких їм вдалось врятувати, заклики про допомогу з надією на прилаштування та звітність.
— Я побачила, що сама не впораюсь і вирішила використати інтернет. Тоді я і створила групу для підтримки безпритульних тварин. А, взагалі, роблю я це все заради себе. Бо ніяк не виходить навіть заснути, коли розумію, що десь тваринка в небезпеці! В такі моменти можу займатись тільки організацією її порятунку і нічим більше.
Процес пошуку та порятунку безпритульних бідолах у Наталії комплексний.
— Якщо є тваринка-безхатченко, то, зазвичай, люди помилково дзвонять напряму мені і просять допомогти. Мені доводиться пояснювати, що, для початку, потрібно зробити якомога якісніше фото. На ньому має бути зрозуміло, чи поранена тварина, та і загалом в якому вона стані. Далі потрібно написати мені у групу, додавши локацію та фото до повідомлення. Тоді я вже берусь за поширення цієї інформації та надання їй розголосу. Після цього, ми працюємо над пошуком та стерилізацією тваринки, а за потреби надаємо ветеринарну допомогу. Згодом вже займаємось пошуком нового притулку для малого безхатченка.
Така діяльність часто потребує коштів
— З фінансовими питаннями нам часто допомагають кременчани. Вже рік як до зборів приєднуються небайдужі з Польщі, США, Ліхтенштейну, Великобританії. Всі ці кошти потрапляють на мій власний рахунок. Я ж, в свою чергу, постійно перед людьми звітую та роблю все прозоро, аби ні в кого не виникало сумнівів щодо використання пожертв на правильні речі. Та і ці кошти йдуть не тільки на стерилізацію. Пальне для машини, чи на таксі, коли тваринку потрібно кудись доставити або забрати звідкись. Ті ж операції, які безкоштовно робити ніхто не буде. Це все коштує грошей, як і з людьми, можна сказати.
Стерилізація як панацея
— Що дуже прикро, але я помітила, що на Кременеччині люди взагалі не сприймають стерилізації. Чи то через релігійність, чи то через необізнаність, чи свою роль відіграє менталітет. “Хай плодиться…”. Простіше закопати, втопити, викинути... Нещодавно, наприклад, людина із міста Хоростків сама настояла на стерилізації, а от в Кременці люди досі відмовляються. Це ж повністю стандартизована процедура, яка є дуже поширена в цивілізованих країнах. Тому і часто доводиться везти тваринок аж за 200 кілометрів. 90% безхатченків прилаштовуємо в інших містах.
За останніми офіційними статистичними даними, які у 2017-му оприлюднили у Washington Post — в Україні налічувалось близько 7.5 мільйонів бездомних тварин, сама ж країна входила в ТОП-10 країн за кількістю, таких, де тварини живуть на вулиці, без господарів.
— Стерилізація проводиться для регуляції безконтрольної народжуваності серед тварин. Я трішки грубо підрахувала, що одна тваринка двічі на рік дає потомство. Як мінімум, дві дівчинки в кожному такому, може бути і набагато більше. За десять років високої активності репродуктивної системи, ця собачка може народити 40 дівчаток. Майже кожна з них може також виплодить по 40 таких же собак, які здатні продовжувати розмножуватись. Множимо ці показники і отримуємо жахливий результат… І більшість з них будуть, знову ж таки, втоплені, закопані і так далі. Чомусь для більшості людей ця жахлива статистика є нормою, — додає Наталія.
Таку процедуру в Кременці проводять під загальним наркозом, що збільшує її вартість, а обійтись вона може в 850 гривень. Проте волонтерам, частіше за все, ветеринари на стерилізацію безпритульних тварин роблять знижку.
Війна та брати наші менші
Війна не шкодує нікого, в тому числі і тварин. Люди тисячами покидають свої домівки та подвір'я. Не кожен має можливість забрати з собою домашнього улюбленця, залишаючи тварину напризволяще. Та навіть в такі скрутні часи залишається місце для тварин.
— В грудні 2021-го мені довелось зустріти на смітнику старого сліпого вівчара, з абсолютно білими очима. Він був дуже нещасний, бо своє вже “відслужив”. Коли в Кременці нікого не знайшлось, хто б забрав пса, стало зрозуміло, що потрібно шукати по всій Україні. Серед багатьох бажаючих я обрала жінку з Бучі. Відправила я його туди четвертого січня. Ми довгий час навіть довго контактували з новою господинею вівчара. В її руках він ніби “розцвів”. Знову став розкішним псом. А згодом почалась повномасштабна війна і зв’язок зник. А як тільки з’явився, то я отримала фотографії від жінки з вщент знищеним двором. Вона планувала покинути Бучу і собаку взяти з собою можливості не мала. Тому потрібно було організувати вивезення собаки. І, на щастя, знайшлись десятки волонтерів готових зробити це безкоштовно. І, що саме цікаве, першими на пошук нових господарів відгукнулась сім’я з Херсонського району. Вони жили від окупованої території за сімнадцять кілометрів. Та найкращі умови для пса запропонував чоловік з Фастова, тому вівчар Дік відправився туди. Мені здається, що це історія саме про війну та людяність, яка буде жити навіть в найскладніших ситуаціях.
За словами волонтерів — ситуація на вулицях Кременеччини дійсно критична. Від недбалості держави до проблеми — до жорстоких вбивств беззахисних тварин. За день волонтери можуть отримувати по декілька дзвінків і роботи дійсно дуже багато.
Допомогти проєкту і врятувати чотирилапого безхатченка, можна тут. Це Facebook-група “Вуса, лапи і хвости” з інформацією про тварин та контакти волонтерів.
