16 грудня 2022 року відійшла у вічність ветеран освітянської ниви, учителька історії Кременецької гімназії №3 Тетяна Іванівна Веллер
Пішла із життя людина, яка була наставником не одного покоління вдячних учнів. Професіонал, думаючий історик, вона викладала свій предмет знаючи та натхненно. Мудрий педагог, упевнена та доброзичлива, була авторитетом та прикладом для своїх колег. Уважна до людей, щира та справедлива, користувалась їх заслуженою повагою та любов’ю.
Професійний шлях Тетяни Іванівни у Кременецькій ЗОШ I-III ст. №3 розпочався у 1962 році та тривав до виходу на заслужений відпочинок, майже 50 років. Низенького зросту, привітна та врівноважена, вона мала глибокий моральний стержень, була справедливою та сміливою в словах та вчинках, вкладала частину серця та невтомну працю в розвиток навчального закладу. Знаходила спільну мову з дітьми, батьками та колегами, вміла переконати та порадити. Велика частина випускників продовжувала спілкування з Тетяною Іванівною і через багато років після закінчення школи, відчуваючи її розуміння та небайдужість.
Любляча мама та бабуся, вона вміла чекати, пробачати і на відстані підтримувати своїх близьких.
Особливим прикладом глибокої поваги до померлої були її стосунки із покійним чоловіком Володимиром Войцеховичем. Разом, у радості і горі, вони були подружжям, у якому панувало взаєморозуміння та душевна близькість. Щемлива ніжність та турбота один до одного, їх особлива мова любові є прикладом глибоких людських взаємин, історією для наслідування багатьом сімейним парам.
Двері маленького затишного будинку Веллерів на Туниках були завжди відчинені для друзів, сусідів, колишніх колег та учнів. Спокійна розмова, щирий інтерес, гумор та іронія, тепла домашня атмосфера – ми приходили у гості до цієї літньої пари із новинами, за порадою, просто погомоніти...
Залишившись на самоті, лебідь, символ вірності і кохання, зазвичай також помирає. Мабуть, тому так швидко після смерті свого чоловіка пішла із земного життя й Тетяна Іванівна.
Висловлюємо щирі співчуття усім, хто знав покійну. Просимо Всевишнього дати її близьким сил перенести біль втрати, а душу спочилої прийняти в Царство небесне.
У нашій пам'яті - найкращі спогади та вдячність. Будемо згадувати Вас, дорога Тетяно Іванівно, теплим словом та молитвою.
Колектив Кременецької гімназії N3, друзі, сусіди
