У його нестандартних роботах переважає рожевий колір. Неонове коло, що символізує захід сонця та відображення, "власного я". Абстракційна рослинність на різних за структурою полотнах та, здавалося б, нетрадиційних матеріалах. А ще нетипове місце проведення виставки та презентації робіт. Кременчанин Дмитро Нікіфорчук намагається зламати усталені стереотипи і демонструє нове сучасне мистецтво у несподіваних його проявах.
Перебуваючи вдома у Кременці, юнак неодмінно ділиться своєю творчістю із краянами при цьому розповідає як і чому виникла ідея проведення виставки під хештегом #живопис #рослинність #абстакція
У Польщі, юний художник намагається подорожувати різними містами, відвідувати ботанічні сади, оранжереї. Незвична та нестандартна рослинність настільки захопила Дмитра, що вирішив створити й серію власних робіт, саме з рослинною тематикою. А ще, розповідає, була одна історія, котра і стала поштовхом до втілення у життя перших таких робіт.
"Того літа я допомагав мамі з ремонтом на роботі. Ми взяли усі квіти, які були в кімнатах і поставили їх в умивальник. Вийшла несподівано цікава композиція. Я почав це все фотографувати. Мене надзвичайно захопило і вийшло так психоделічно-абстракційно. Саме з цього моменту я почав малювати абстракційну рослинність",- розповідає Дмитро Нікіфорчук.
А далі й виставку вирішив організувати у доволі маловідомому для кременчан місці – оранжереї Кременецької академії.
Чому саме Кременець і чому саме оранжерея?
"Здається, що Кременець має певні рамки, дивлячись на мистецтво. Всі хочуть реалізму. Всі хочуть штивного, випрацюваного мистецтва. Проте, мені здається, що навіть у найпростішому ескізі можна знайти для себе чогось своєрідного, творчого та особливого. Саме тому вирішив тут у Кременці, показати вже вдруге інший бік мистецтва, так, як мене навчають у Кракові в Польщі. Чому саме оранжерея? Тому, що "White Cube" вже трохи застаріла версія для презентації своєї творчості в просторі", - каже митець.
Власне невідома оранжерея академії неабияк підійшла, на думку Дмитра, для презентації його творчості, вигідно підкреслюючи представлені картини.
У Польщі працювати над творчістю доводиться чимало
Юнак наразі продовжує навчання у Польщі. Вивчає "промисловий дизайн" у Краківському педагогічному університеті ім. Комісії народової. Власне, здобувати освіту одразу мав у планах саме у цьому університеті. І з вибором, як гадає, не помилився. Бо, якщо спершу доводилося економити та рахувати кожну копійку, то вже згодом єдиний у групі українець зумів "довчитися" до ректорської стипендії, котру виплачують лише кращим у вузі студентам. Зізнається також, що має і соціальну стипендію, що в підсумку для самотнього юнака зовсім і непогано – в межах 1300 злотих на місяць.
Непоганим заробітком, як розповідає, є й виручені кошти від продажу картин, фотографій та зовсім нового захоплення скульптури. Про вартість власних робіт хлопець скромно мовчить. Проте, зазначає, що й "задарма" не віддає.
"Багато чого купують через Інтернет. Як скульптуру, так і фотографії. Дещо дарую. Але, якщо мені не дають стільки, скільки я хочу, то таких робіт не продаю, нехай чекають свого часу. Як на мене, потрібно високо цінувати те, що зробив і у що вкладав душу. Це є праця".
Не відкидає й того, що потрібно постійно розвиватися та працювати над собою. Вивчати щось нове та вдосконалювати те, що вмієш.
"Я приходжу з навчання доволі пізно, але відразу сідаю за якусь роботу. Скульптура, картини. Багато робіт після цього потрапляє на виставки, як у державні, так і у приватні галереї Кракова".
У Польщі участь у виставках обходиться Дмитру безкоштовно. Але для вступу до асоціації художників, до чого митець так прагне, потрібно взяти участь у великій кількості виставок. З одного боку, це є вимогою асоціації. З іншого – метою художника.
За час перебування у Польщі зустрічався, та мав нагоду повчитися, у цікавих та іменитих вчителів. Краківський університет співпрацює і з місцевою академією. То ж, чимало них приїжджають до Кременця на літні пленери. Пьотер Яргуш, Лукаш Мужен, Наталія Копитко.
Скульптура та модельна фотографія
В найближчих планах - курси із модельного фото.
"Наразі створюю образ сам, фотографую сам, одяг шукаю сам. Останнім часом, фотографував як в Кременці, так і в Польщі. Паралельно й готую дипломну роботу пов’язану із фото післявоєнного Кременця - кінець ХІХ, поч. ХХ ст.".
А про одне із нових захоплень – скульптуру, додає ще кілька слів, зазначає, що цей вид мистецтва особливий, хоча й часу на все потрібно чимало. На виготовлення однієї роботи, паралельно із навчанням, йде біля трьох місяців. В той час, як на картину буває лише день.
Та, завдяки тому, що є де черпати натхнення, творити та фантазувати Дмитро не припиняє. Неординарні подорожі, музика та цікава рослинність надихнуть молодого автора ще на не одну роботу.
