Вчителька математики, жителька села Великі Дедеркали Кременецького району Лілія Ковальська, на власній ділянці вирощує більше двох тисяч кущів лаванди, дванадцятьох сортів. З кінця червня протягом трьох тижнів можна завітати у її еко-садибу “Лавандовий кіт” щоб насолодитись ароматом та виглядом цих рослин. Також можна потрапити на чайну церемонію.
Любов до лаванди у Лілії від бабусі. Проте самостійно виростити цю рослину вийшло не одразу.
– Не знаю де моя бабуся в радянський час це брала, але у неї завжди у шафі був засушений лавандовий букет на мило. Так я полюбила цю рослину. А двадцять років тому мені до рук потрапив перший пакет з насінням, але з нього нічого не зійшло. Мене це так зачепило, що я вирішила все-таки виростити її. Згодом я вже колекціонувала сорти, дізналась, що є лаванда і лавандин, що кожен вид має не лише свою унікальну форму, але й аромат.
У Лілії зростає більше двох тисяч кущів лаванди та лавандину. З одного роблять ліки та косметику, з іншого – парфуми. На полі можна зустріти кримську, Ellagance Purple, Hidcote, Munstead, Хемус, Grosso, Edelweiss та інші сорти. На своєму досвіді знає, що для того аби зберегти сорт, розмножувати квіти потрібно лише живцюванням, а сорти варто обирати ті, які підходять для нашого клімату.
Еко-садиба не передбачає використання будь-яких хімікатів, агроволокна чи навіть кори дерев. Тому догляд квітів потребує особливих зусиль.
– На лавандове поле потрібен час. Щоб виростити великі кущі потрібно шість років. Для мене дуже важливо дотримуватись екологічності. Чи важко це? Важко. Все потрібно робити вручну. До прикладу, з квітня ми з чоловіком косили вже п'ятнадцять разів, проривали, прополювали, двічі підстригали. Тепер, коли вона вже дозріває я її знову зістригаю і сушу на букети та чай. Люди думають, що посадила лаванду, пофарбувала в білий колір велосипед, наставила красивих декорацій і все, а це лише вершина айсбергу.
Зазвичай Лілія купує лаванду в Інтернеті. Хоча на ділянці є рослини привезені з Африки. Цей досвід для садівниці став незабутнім.
– Діти завжди кличуть з собою відпочивати. Ось одного року, повертаючись із Шарм-ель-Шейху, в аеропорту у мене з сумки дістали серветку, в якій були замотані живці. Працівник довго розглядав вміст моєї сумки, потім, згідно мусульманських звичаїв, до мене покликали жінку, яка там працювала і вона мене обшукала з ніг до голови. Та все ж мені завжди щастить на хороших людей і цей випадок став не виключенням. Мене швидко відпустили та віддали рослини. Як виявилось, достатньо було цю серветку покласти у валізу і все би обійшлося.
“Лавандовий кіт” носить назву через домашнього улюбленця, який там полюбляв спати. Та для самої Лілії це – мистецтво.
– Це арт простір, де можна відпочити чи організувати фотосесію. Для знайомих ми відкриті вже чотири роки. Перші три роки було спокійно, запрошували знайомих, тут працювали фотографи. А минулого року про нас написали в Тернопільських новинах і з того часу приїздить багато людей. Це новий досвід та велика відповідальність. Проте я люблю спілкування. Наразі ми ще не врегулювали питання з записом наперед, а для мене це дуже важливо. Бо не всім гостям подобається компанія. Мрію аби для моїх гостей панувала інтимна атмосфера. Перед собою не ставлю завдання збирати на полі цілі автобуси з туристами. На жаль, мала гіркий досвід, після таких екскурсій мої лаванди ще два роки відживають. Я дуже ціную приватність моїх гостей, тому для мене не стоїть питання заробити на цьому. Та й бізнесом це не назвеш. Звісно, щось окупається, але час витрачений на догляд квітів ніхто не поверне. А зрізані букети чи лавандову олію в нас продати важко. Люди частіше купують бренд, навіть якщо він не повністю екологічний.
Окрім лаванди, в теплиці Лілія вирощує мяту, якої теж є багато сортів. Навіть взимку можна знайти свіжі листочки, каже, що так більше смакує.
– У мене можна придбати м'ятний та лавандовий чаї. Чомусь наші люди думають, що цей напій можна заварювати лише з сухої сировини, проте набагато смачніше з свіжого листя. Я не люблю сухих трав, саме тому навіть зимою завжди є мята. Це холодостійкі сорти — мексиканська і грейпфрут-мята.
За “Лавандовим котом” є грядка з дамаськими трояндами. Там цього року вже проводили перші фотосесії. Садівниця переконана, що життя швидкоплинне, тому не варто відкладати на потім. Активно веде свої соцмережі, планує відкрити для гостей ще дві грядки та сад ароматів.
– Людина завжди має змінюватись, життя настільки коротке, що потрібно робити те що хочеться. Мені подобається знімати відео, рада, що молодь завжди підтримує та йде на зустріч. Також у мене в задумах створити сад ароматів, де кожна рослина і навіть стежки матимуть свій особливий запах. Мрію про поле білого лавандину та гідролат. Щоб люди не лише могли тут гуляти, а й створювати свої неповторні аромати. Зараз працюю над полем півоній, можливо, в найближчі роки відкрию для фотосесій.
