Кременчанка Олена Локатир займається виготовленням ляльок майже десять років. Заняття стало улюбленим після того, як перших кілька красунь зробила на подарунок рідним. Майстриня розповіла Кременець.City про своє захоплення і пов’язані з ним бізнес-плани на майбутнє.
Лялькарка Олена Локатир
Олені Локатир 35. Вона щойно вийшла з четвертого декрету на роботу в Кременецький районний центр дитячої творчості, де працює керівницею творчих гуртків. Попри домашні клопоти, Олена не перестає займатися улюбленим з дитинства заняттям — пошиттям ляльок. Із захопленням розповідає друзям в соцмережах про свій інтер’єр робочого куточка, де на полицях лежать тканини та інші інструменти для роботи. Ретельно підбирає кожну деталь для фотографії красунь, щоб потім поділитись ними в Instagram.
Чоловік і діти підтримують Олену в її захопленні. Ще в дитинстві вона мріяла стати дизайнеркою одягу, а з часом взялася шити ляльки. Її донечки теж мають творчу натуру. Чотирнадцятирічна Настя малює, дев'ятирічна Емілія співає. Дванадцятирічна Євгенія мріє стати кондитером, тож вони з наймолодшою Соломійкою поки не дуже проявляють цікавість до маминого захоплення. У старшої часто питає поради, як зробити конкретну ляльку кращою. Майстриня розповідає, нещодавно навіть разом підбирали образ одній з них.
Сім'я Локатирів із Кременця
— Соломійка, найменша, не дуже любить, коли я працюю. Вона хоче, щоб я з нею гралася, а не з ляльками. Інколи підходить до мене, сідає на коліна і каже: “Мамо, не працюй”. А буває, розмальовую обличчя ляльці, фарба швидко сохне, я не можу відволіктися, то дозволяю їй погратися моїми інструментами.
Хобі, не більше
А все почалося з десяток років тому. Першу ляльку-текстильку майстриня виготовила хресній на подарунок — хотіла зробити щось особливе. Наступні три отримали кожна з її донечок. Потім ляльки почали заповнювати весь вільний час.
Першим виробом, виготовленим на продаж, була “лялька по фотографії”. Її замовницею стала тепер найкраща подруга, а тоді — знайома майстрині, яка вибрала ляльку для подарунка своїй кумі.
— Спочатку пошиття ляльок я не сприймала як бізнес-ідею. Хобі, не більше. Але мене так захопило це мистецтво, що згодом я почала дізнаватися про лялькарство більше.
Більшість робіт майстриня виготовляла “задля власного задоволення”. На замовлення — зрідка. Та й робота, домашні клопоти не давали довго засиджуватись над улюбленим заняттям. А три роки тому, коли Олена народила четверту донечку, на початку декретної відпустки відважилась розповісти про своє заняття в місцевих групах соцмереж.
— Згодом, напередодні Дня святого Валентина, мене запросили в бібліотеку Словацького, де я виступила з презентацією своїх ляльок-текстильок. А у вересні 2019-го провела в місті свою першу виставку. З того часу захотіла глибше розвиватись в лялькарстві.
Тильда, Сніжка і в техніці "скульптурний текстиль"
В арсеналі робіт на першій виставці Олени Локатир були представлені ляльки-копії, Тильди та Сніжки.
Майстриня каже, їй не дуже подобаються двоокі ляльки, а дітям якраз навпаки. Завдяки тому, що лялька на обличчі крім червоних щік і двох цяток на місці очей не має більше нічого, діти самостійно придумують їй емоції.
Олені більше до вподоби ліпні ляльки, в яких можна власноруч створити обличчя. Спочатку жінка пробувала зробити її самостійно. Коли зрозуміла, що інтернет не допоможе, поїхала на майстер-клас у Київ. Результатом стало створення першої ліпної ляльки.
— Виготовлення однієї такої ляльки потребує доволі багато часу. Зокрема, на минулорічній майстерці протягом чотирьох днів кожна учасниця створила лише по одній. Ми працювали з десятої ранку до сьомої вечора. Треба мати можливість і бажання виділити на це час. Але завдяки майстерці я тепер знаю, як зробити виріб відносно швидко і якісно. Знаю, що в цьому місці треба робити ось так, а в цьому так точно не варто.
У вересні у Києві в рамках міжнародної виставки “Модна лялька 2020” майстриня вперше представлятиме свої роботи як авторка. Вона розповіла, що виставка мала відбутися ще у квітні, але у зв’язку з карантином організатори були змушені її перенести.
“В Україні продати важче”
Майстриня розповідає, бізнес на лялькарстві побудувати не так легко. Створені іграшки не з дешевих: одна така лялька коштує від тисячі гривень. До того ж, кожен авторський виріб унікальний. Такий бізнес легше розвивати в Європі, де це ремесло набагато популярніше.
Лише за останні два з половиною роки майже 200 ляльок, виготовлених власноруч Оленою Локатир, знайшли своїх власниць. Декілька робіт майстриня залишає собі, і потім вони подорожують разом з нею на різні виставки. Наприклад, зараз в наявності авторки сім ляльок, які у вересні поїдуть із нею у Київ.
До того ж, не всі батьки, які хочуть купити ляльку, розуміють, що виріб насправді інтер’єрний, — лялькою прикрашають дім чи офіс, ресторан чи готель. Тому, на жаль, хоч і всім подобається, мало кому підходить її придбати.
— Поки улюблене заняття не приносить мені бажаного доходу. Наразі витрат більше. Поки я вклала в матеріали та інстументи набагато більше, ніж змогла заробити. Коли продаю ляльку, виручений дохід знову вкладаю в матеріали. Замовляю їх найчастіше в європейських магазинах, в українських багатьох деталей просто немає. Тому зараз заняття виглядає більше як хобі, а не як вже сформований бізнес. А вийти на ринок і продати за кордоном легше, ніж це зробити в Україні.
Майстриня зізнається, що насправді мріє в майбутньому відкрити свою студію з виготовлення ляльки. А поки робить тільки перші впевнені кроки в цьому напрямку.
