По тисячі нових підписників щодня в YouTube через канал “Я і мої кози” має жителька Кременеччини Любов Кобилянська. “Добрий день, це канал “Я і мої кози”. Звати мене Люба!”. Так починається кожен ролик Любові Кобилянської. Після сюжету на “Телебаченні Торонто” у Майкла Щура, кількість підписників Люби почала зростати із шаленими темпами. Понад тисячу щодня. Зараз їх 28 тисяч, а каналу Люби в YouTube всього рік. Тут вона ділиться кулінарними рецептами і дає поради догляду за козами. І все це в селі без доріг, транспортного сполучення з райцентром та стабільного інтернету.
В гостях у Люби студенти
Відео не переписує і не монтує, а додає кожного дня
Свій відеоблог 45-ти річна Любов Кобилянська почала вести рік тому. Каже, що діти порадили ділитися досвідом як доглядати кіз. Довго вагалася, а готове відео тримала у телефоні більше тижня.
— Коли опублікувала перше відео, хвилювалася. Дехто відносився скептично. Та діти переконали, що матиму свого глядача, кому б це було цікаво. А коли почали з'являтися підписники, щось коментувати, то стало цікавіше, — каже Люба.
Тепер жінка додає відео щодня. Вона їх не переписує і не монтує. Каже, що тепер ледь встигає відповідати на коментарі. Багатьох цікавить сільське життя та життя її кіз. Зараз на її каналі близько 500 відесюжетів.
А мешкає жінка у селі Старий Олексинець. Має шестеро дітей і вже двоє онуків. Найстаршій дочці 27 років, наймолодшій — 11. А ще Люба має Звання “Мати-героїня”.
13 кіз - Люба вважає, що це краще ніж корова
— Звикла, що має бути господарка і якщо робиш — то результат від тої праці, — каже Люба.
На цей час тримає 13 кіз.
— Та їх вигідніше тримати. Їдять менше, ніж одна корова, а молока дають у півтора рази більше. Та й з козами легше. Куди я, туди і мої кози йдуть. От захотіла я до лісу, і вони за мною слідом. А корова ж так не буде.
Щоб обійти господарку Любі доводиться прокидатися в шостій ранку. Влітку, то й ще раніше — години на півтори.
До обіду має встигнути з'їздити до сусіднього села на “Нову пошту”. Відправляє замовлення.
— От би й у нашому селі відділення відкрили. А то геть тепер занедбане — ні доріг, ні сервісу. Кур’єри, коли не приїздять, то бідкаються, каже Люба.
Зізнається, що соромно перед людьми, що стільки років про село ніхто не дбає. Село на Кременеччині, а за покупками зручніше в Тернопіль, аніж Кременець чи Почаїв.
— Думаєте, я робила б стільки заготовок на зиму? Зараз в продукції не проблема. Проблема, що коли замете взимку, то по кілька тижнів відрізані від світу сидимо.
Намагається із сім'єю мати все своє. Навіть борошно своє на хліб мають. А зайву продукцію спродують. На молочні вироби із замовлень черга є. Встигай лише робити.
— Готую і згущонку, і сири різні. Найбільше полюбляють наш “мраморний”. Є все в асортименті. Деякі, аби дійшли до потрібного смаку, доводиться вистоювати рік, а то й більше.
Вдома готує все своє і рецепти особливі
Готується Люба помалу і до свят.
— В мене все сільське, просте. Блатного не готую. На свята кроликів накоптила, козлика зарізала, сири свої домашні, печиво все своє. Богу дякувати, все є, — додає Люба.
Багато старовинних рецептів лишилося від бабусі, котру доглядала. Тепер ними ділиться із підписниками. Часто вони специфічні. Як от — яйця “закатані” у трилітрову банку в негашеному вапні чи “закатана” на зиму сметана.
Сама ж заміж вийшла рано, одразу після школи. З дитинства працювала на фермі.
— Вчитися було ніколи. Але якби мені сказали що б я хотіла в житті змінити — нічого. Діти є, чоловік люблячий, аби здоров'я всім Бог дав.
Переконана, якщо є бажання, то можна все. Головне жити з позитивом, тоді нічого зайвого не треба.
