Майстерня з художньою обробки глини, що знаходиться в педагогічній академії — це ніби місце сили української нації. Поміж глиняного посуду та виробів чудернацької форми витає дух древніх майстрів, хоч і до самих витворів відношення вони не мали. І от, що про це розповідає справжній кременецький глиняр.
З великою гордістю майстер глинярського мистецтва Сергій Томашівський розповідає про своє ремесло. Пояснює що у ньому криється генетичний код нації, а вивчати історію так навіть набагато цікавіше та дієвіше, ніж просто завчати підручники. Займається він ним вже сім років, а зараз навіть має групу дітей, які радо переймають усі основи цього древнього та такого унікального ремесла.
— Плануємо розвивати гурток в Кременці, щоб більше дітей мали можливість творчо поспілкуватись з глиною, тому що глина — найкраще розкриває та заспокоює психологічний стан людини. Є навіть така терапія «Болюсотерапія», — підмічає пан Сергій
Також планують додати до гуртка і гончарство.
— Скоро в нас з'явиться оптимальний для навчання круг для дітей. Бо ті що є більше підходять для дорослих, — додає майстер.
На цьому моменті варто і розуміти різницю між гончарством та художньою обробкою глини. Полягає вона у тому, що гончарство — це всього лиш підвид художньої обробки глини, при якому використовується гончарний круг.
— В планах є серія майстер класів. Від ліпки ручного посуду часів палеоліту до мистецьких технік сьогодення. Така серія буде тривати п’ять майстер класів. В подальшому плануємо розвивати це все разом з учасниками та відвідувачами, — каже Сергій.
Один такий майстер клас вже пройшов в рамках Кременецького краєзнавчого музею. Там діти та дорослі могли доторкнутись до історії такою, яка вона була. Зробити це не через викопні рештки, а безпосередньо. Що ж до наступних, то в планах майстра іти на зустріч відвідувачам, тому проводитись вони будуть в неробочий та вільний від навчання час, аби кожен міг відвідати його. Ну а відбуватися вони можуть навіть щодня, аби було багато охочих. Таким чином дирекція планує іти назустріч аби вони мали комфортну можливість ознайомитися з історією ремесла.
— Це унікальне історичне джерело, на відміну від дат та подій — це узагальнення, а от ремесла, включаючи кераміку, нам показують це все більш персоналізовано, індивідуально і ми можемо з дійсної сторони побачити як події відбувались та як люди їх переживали. З ними ми можемо значно барвистіше читати історію, — з запалом додає Сергій.
Окрім майстер класів, кременецький митець охоче навчає найбільш юних глинярському мистецтву. І хоча, через обставини, які не дають змогу розширятися, учасників у ньому лише на одну групу з восьми осіб. Та Сергій підмічає, що діти прийшли виключно через зацікавленість та власний вибір.
— Вони не обмежені в якихось табу та упередженнях, тому їхня творчість розвивається доволі цікаво та креативно, — розповідає майстер.
На гуртку діти отримують лише завдання, а от в якій формі воно розкриється і який буде дизайн виробу залежить тільки від самих діток. Все виходить абсолютно різне та неповторне у кожного учня. Якщо все буде добре, то по завершенню повного курсу навчання Сергій планує виставку їхніх робіт. — Художня обробка кераміки — це більш релаксивне ремесло, де ми можемо відпочити, сконцентрувавшись на тому, щоб з шматка глини виготовити щось. Не кожного дня, займаючись рутинними справами, ми можемо щось творити, а від природи в нас закладена іскра творця. І якщо цього не розвивати, то психологічно вона нас не доповнює, залишається пустота. І кераміка допомагає цю пустоту заповнити. Плюс, матеріалізація думок та бажань, адже де ще ми можемо створити таку чашку, яку хочемо саме ми. Якщо мова про дітей то можна додати ще і розвиток просторового мислення, адже ми працюємо з об’ємними речами, — додає майстер.
Каже, що сам захопився цим ремеслом в процесі навчання в педагогічному інституті. Там обрав художню кераміку для детальнішого ознайомлення.
— На кожній парі завжди було цікаво, постійно відкривались якісь нові техніки. Була можливість тут і залишитись на робочому місці, стати завідувачем майстерні, викладати художню кераміку. Хоч для цього і потрібен трішечки більший рівень, ніж дається. Трошки підівчався сам, трохи їздив на консультації від майстрів ремесла. Як результат, потихеньку досяг того, що маю зараз, хоча на цьому, звісно, не зупиняюся, — завершує майстер.
