Педагог-організатор Попівецької гімназії Наталка Капінос волонтерить від перших днів повномасштабної російсько-української війни на сході України. Її освітянський талант допоміг організувати вчителів, односельчан та учнів для роботи в глибокому тилу фронту, яка так необхідна для підтримки захисників. Для цього об'єдналися жителі кількох сіл Кременеччини. Кременець.City розповідає, як вони волонтерять.
Щоб “не сидіти над новинами”, об'єдналися для волонтерства
Освітянка розповідає, у перший день російсько-української повномасштабної війни, яка розпочалася 24 лютого, всі у родині й в усьому селі були просто шоковані від подій, які розгорталися на кордонах з росією та білоруссю.
Наступного дня односельчани зідзвонювалися між собою порадитися. Наталка каже що робити, щоб не сидіти та дивитися новини, але складати свій внесок у наближення перемоги.
- Ми зі своєю сім'єю – я, діти, моя тітка, вирішили ліпити вареники. Так працювали три дні. Наготовлену продукцію відвозили у волонтерський штаб. Але скільки ми можемо самі наліпити. Вирішили масштабувати процес, – каже волонтерка.
Поговорили з директором школи Дунаєва, який, як виявилося, також про це думав. Він організував вчителів. Зібралися. Одні принесли фарш, хтось муку, інші смалець. Згодом доєдналися односельчани. Так сформувався ще одна команда в тилу Збройних сил України.
- Я сама тут нічого не роблю. Достатньо було підштовхнути, підказати, організувати, спланувати роботу, а далі працює вся команда, – наголосила Капінос.
За словами волонтерки, у перші "гарячі" тижні на передовій була потреба в готовій продукції. Ймовірно тому, що ще не було налагоджено кухонь на місцях. Тож готували пиріжки, вареники, голубці, котлети і паштети.
Потім для кухонь, які працюють безпосередньо на передовій, почали готувати борщові заправки і передавати продукти. Там просять харчі, які не псуються. Тому почали готувати ще й паштети і тушонки.
- У нас зараз сюди приходять здебільшого жителі села Дунаїв. Інколи приходять мешканці інших сіл. Люди збираються щодня, але у різній кількості – залежно від роботи. Загалом працюють усі, багато людей готують вдома, а не на території школи: тушать капусту, крутять голубці, ліплять вареники тощо, – каже Наталка.
Поки більшість часу іде на волонтерство, у Наталки Капінос не залишається можливості повноцінно займатися улюбленою роботою. Вона започаткувала у своїй школі майстерню і попри все цьогоріч встигла виготовити з учнями особливі Великодні писанки та обереги для захисників.
Все як у 2014-му
Прізвище Капінос добре впізнаване на теренах Кременеччини ще з часів Революції Гідності. Під час тих подій трагічно загинув 29-річний Олександр Капінос, житель села Дунаїв, що на Кременеччині. Молодий чоловік завжди вирізнявся активною громадянською позицією. А родина Капіносів популяризує давні українські традиції весь цей час.
Наталія Капінос – рідна сестра Олександра. Зараз, каже, все як у 2014-му. Тоді так само разом з учнями та односельчанами волонтерили, поки вцілілі на Майдані захисники України разом зі Збройними силами захищали східні землі нашої країни.
– Якщо повернутися в часи після Майдану, то ми з дітьми обов'язково долучалися до плетіння маскувальних сіток. Неодноразово проводили благодійні шкільні ярмарки. Діти вдома випікали смаколики та торти, виготовляли желе, приносили до школи, а потім один в одного купували наготовлене. Виручені кошти відправляли на АТО. Також збирали продукти, крупи, закрутки. Традиційно з учнями та волонтерами малювали захисникам малюнки та виготовляли обереги. Так допомагали нашим воїнам, – згадує Наталка.
За її словами, зараз найбільше мотивує усвідомлення необхідності допомогти своїм на фронті, а також допомога з-за кордону. Багато українців у сусідній, дружній до нас Польщі та інших країнах гуртуються, долучаються до гуманітарної підтримки українських військових та тер оборонівців. А також на рівні особистих зв'язків відчутна підтримка брата Олександра.
"Відчуваємо його підтримку. Віримо, що він все бачить і зараз з нами. Допомагає нам досягти перемоги".
