Кременчанин Василь Деревінський два тижні готувався до проведення майстер-класу для переселенців. Він розповів Суспільному, що для виготовлення кошечків для писанок скрутив майже дві тисячі заготовок із паперових смужок.
Учасники майстер-класу, з готових підручних засобів, за кілька годин встигли виготовити по кошечку.
— Зараз часто організовують зустрічі, на яких вчать людей, які приїхали із зони бойових дій, писати писанки. Я подумав, що було би добре розмальовані яйця покласти у красивий, зроблений власноруч кошик. Та плетіння – це тривалий процес. Якби учасники починали його робити з нуля, то за день би не встигли. А всі хочуть бачити результати своєї роботи чимшвидше. Тим паче, що трубочки з паперу не досить скрутити, їх потрібно змочити, щоби вони стали гнучкішими, потримати в поліетиленовій торбинці, згодом пофарбувати акриловою фарбою, висушити. Лозу для ручок вибрати, вимочити, висушити, скрутити, скріпити. Дно теж має свою специфіку виготовлення. Для цього потрібно терпіння. Тож я їм у цьому допоміг. А вони вже мали самостійно сплести красиві білі, рожеві чи жовті стінки,- каже майстер.
Хоч кошики паперові, та завдяки покриттю з акрилової фарби вони напрочуд міцні, говорить чоловік.
— Я сім років тому зацікавився технікою плетіння з паперу. Тоді ж і виготовив господарську сумку, куди вміщається дві трилітрові банки. Досі в будь-яку погоду я тільки з нею ходжу до сусіднього села купувати молоко. По-перше, банки не б'ються, бо папір їх амортизує, по-друге, це – екологічніше.
Заняття проводили у приміщенні Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. Плели кошики і дорослі, і діти. Василь Деревінський розповідає, що переселенці жвавішають, коли бачать увагу до себе, співчуття і бажання допомогти. Про війну стараються не говорити.
— Якщо люди з інших областей у творчому процесі хоч на годинку забулися про вибухи, руйнування і втрати, то моя справа себе виправдала. Я бачив, як вони йшли з кошечками по вулиці, не ховали їх, розпитували про інші вироби з паперу. Значить, творчість лікує. Своїм душевним теплом потрібно ділитися, щоби не було на цій землі так багато зла.
За професією Василь Деревінський – вчитель фізики і математики, тривалий час працював програмістом. Плетіння з паперу – його хобі. Так само, як садівництво і пасічництво. Чоловік розповідає, що не може у вільний час сидіти, склавши руки. Наступного разу запланував разом із переселенцями змережати з паперу підставки під горнятка. Ймовірно, вони будуть мати форму соняшника: і красиво, і символічно, сказав майстер.
Оксана Цвик
Фото: Ольга Деревінська
