Соломія родом з Кременця, тут народилась та навчалась, згодом переїхала до Ковеля, а від початку повномасштабного вторгнення разом з дітьми виїхала в Польщу. Проте теплі спогади про рідне місто та ліцей Уласа Самчука досі гріють душу.
Владлена – старша донька, дуже активна та всебічно розвинена дитина. Зараз їй шість років. Дівчинку цікавить музика, танці, ролики, лижі, ментальна арифметика та модельний бізнес. В багатьох захопленнях має неабиякий успіх. Нещодавно проходив конкурс Міні Міс Варшава, де Влада отримала один з титулів. Також виграла конкурс патріотичної пісні у Польщі, загалом за два з половиною роки разом з братом назбирали чимало нагород і дипломів.
Соломія не примушує своїх дітей до жодного заняття чи хобі, а всього лиш підтримує починання дітей.
– Завжди запитую дітей чи вони хочуть, якщо так, то їдемо, робимо, беремо участь. Ні, то ні. Буде інше. Ще багато гуляємо, граємося, постійно їздимо на природу.
Розумові здібності у дівчинки розвивали змалечку. А потім війна внесла свої корективи. Поки призвичаювались до нових обставин, то знаннями не навантажували.
– У два роки Владлена вже знала український та англійський алфавіти. Читати спочатку не виходило, потім війна, ми переїхали в Польщу. Рік особливо не займались, потім пішли у “зерувку” (підготовчі курси для майбутнього навчання), на додаткові заняття з української і польської мов. Читати все одно ніяк не виходило. А з жовтня 2023 року додали заняття з ментальної арифметики. Зараз Владлена читає прості дитячі тексти, але трьома мовами.
Соломія бачила, які результати можуть приносити заняття на знайомих дітях, тож хотіла відправити обох дітей одночасно. Але Владка виявилась більш посидючою, а меншому братові рекомендували ще зачекати.
– Завдяки арифметиці знайомі діти дуже гарно розвивались, їх вчать запам'ятовувати великі обсяги інформації, рахувати без калькулятора та багато іншого. Результат не змусив чекати, вже за місяць занять вона почала читати. Зараз одночасно може в умі обчислювати приклади, співати, перебирати пальчиками й давати правильну відповідь швидше, ніж ми порахуємо на калькуляторі. На підготовці Владка з більш як двадцяти дітей входить в трійку найуспішніших, і я вважаю що це теж заслуга наших занять.
Ментальною арифметикою рекомендують займатись з чотирьох років, але все індивідуально. Недостатньо лише мати певні розумові задатки, вміти рахувати до ста чи знати літери, дитина повинна тримати увагу протягом певного часу.
– Не всі діти пройшовши перший курс, який триває півтора року, продовжують навчання. Багатьом стає нудно і не цікаво, але школа, в якій ми вчимось заохочує дітей різними олімпіадами. Кожні пів року є онлайн олімпіади, раз в рік – організовують офлайн. Якщо є якась конкуренція, дітям цікавіше навчатись та прагнути до кращого. От, наприклад, Владу важко було змотивувати розв'язувати додаткові задачі під час підготовки до олімпіади, але після перемоги дуже тішиться своїми результатами й обіцяє займатись далі.
Для Владлени це другі змагання з ментальної арифметики. Для участі у Міжнародному кубку потрібно було спочатку перемогти у Всеукраїнській олімпіаді.
Міжнародний кубок з ментальної арифметики цього року проводили в Анталії (Туреччина). Участь брали 25 країн.
Мама дівчинки, зізнається, що завдання для доньки були надто прості. Дівчинка вже обчислює в умі тризначні цифри, а у її віковій категорії задачі були одно- та двоцифрові.
– Всього на завдання дається десять хвилин, задачки йдуть від легких до важчих. Під час підготовки діткам наголошували на тому, якщо зроблять швидше, то варто себе перевіряти. Влада вклалась у п'ять хвилин, і якби директорка школи не проходила повз, то Владка сиділа б собі й далі. А так побачила знайоме обличчя і швидко стала себе перевіряти.
Підготовка до олімпіади не це зовсім класичне розвязання задач і все, там з дітей готують психологічно.
– Готувались приблизно два місяці, але це не можна так назвати, бо в них раз в тиждень були додаткові заняття. Нам надіслали додаткові завдання, які потрібно було видрукувати. Зазвичай діти на заняттях не використовують роздруківок, але на Міжнародному кубку кожному учаснику окремо приносять індивідуальні листки. То на підготовці їх вчили як швидко відкривати та перегортати ті листочки й готували психологічно, що батьки будуть на них дивитись в залі, як поводитись коли хтось заважає чи просить допомогти.
Приємним етапом зборів на олімпіаду стала підтримка не лише рідних та знайомих, а й класу, в якому навчається Владка. Хоч вона представляла Україну, весь колектив польської школи та дітей дуже хвилювались: вчителі – телефонували мамі, діти – створили цілий альбом з малюнками на підтримку дівчинки.
Їхали на змагання, звісно, за першим місцем. А повернулись абсолютними чемпіонами світу 5-6 років.
– Змагання були на високому рівні, всі були з прапорами, включали гімн кожної країни. Організатори не забули нагадати, що в Україні війна, була хвилина мовчання. Звичайно хвилювались, а вже після відведеного часу Владлена вийшла і каже: “Мамо, я не зробила перше завдання”, я перепитую не зробила чи не перевірила. Виявилось дитина просто почала перевіряти з кінця, а до першого рядка не вистачило часу все перерахувати. Але запевнила мене, що все має бути добре.
Свої емоції дівчинка не може описати, але каже що це було фантастично і класно. Разом з мамою пригадують як після перемоги цілувала та обіймала кубок. Обіцяє наполегливо займатись та планує наступного року їхати знову.
Мама не така однозначна щодо планів на майбутнє, каже війна навчила не загадувати наперед.
– Поки що самі не знаємо. Перед початком повномасштабного вторгнення ми тільки-но повернулись з Карпат. З тією ж валізою на три дні поїхали в Польщу. Планували повернутись через тиждень, потім з першого числа, потім наступного місяця і ось уже два з половиною роки ми не були вдома. Точно будемо займатись ментальною арифметикою, але де діти підуть до школи ще не знаємо.
