Анастасія Божук — кременчанка, її шлях до дебюту у видавництві Старого Льова був нелегким, але наполегливість та любов до текстів допомогли здолати всі перепони. Як живе і працює перекладачка, яка допомагає світовим романам зазвучати українською поділилася з Kremenets.city.
Анастасія родом із Криму, проте ще в дитинстві разом із батьками переїхала до Кременця. Тут закінчила ліцей Уласа Самчука та продовжила своє навчання у Львівському університеті імені Івана Франка. Ще студенткою шукала можливостей, щоб потрапити у видавництво, проте шлях від студентки до перекладача художньої літератури був досить непростим.
– З початку навчання в університеті дуже хотіла перекладати книги, але для мене це була недосяжна мрія, як від полетіти до космосу. Ніколи не думала, що це стане моєю реальністю. Тяжко потрапити в цю сферу просто так, потрібно мати друзів чи знайомих. А я була просто студенткою у Львові, мене там ніхто не знав. Перша робота була на третьому курсі. Це було вдавництво флеш-карток “English student”. З одного боку – англійське слово, з іншого – переклад та приклади вживання у реченнях. Це був не зовсім переклад. Моє завдання було в тому, щоби зібрати великий масив слів і з них робити тематичні підбірки. Потім відповідала за процес від ідеї до створення фізичних, друкованих карток. Після університету звільнилася з цієї роботи і пішла у перекладацьке бюро. Там був технічний переклад – це зовсім не моє. Потім працювала в ІТ компанії копірайтером, там я дуже виросла в текстах і англійській, хоча основна база знань таки з університету. Цілий час, паралельно, надсилала своє резюме у різні видавництва художньої літератури. Мені не відповідали чи відповідали відмовами. Моя подруга, працювала у видавництві Старого Льова і завжди, коли в них відкривалася вільна вакансія, пропонувала мене. Це тривало чотири роки і нарешті мені відповіли та запропонували пройти тестове завдання. Відтоді і почалася моя співпраця з видавництвом.
Крім видавництва дівчина працює ще у компанії Headway.
Нещодавно у Анастасії був дебют – у світ вийшла перша перекладена художня книга Еліс Вокер “Барва пурпурова”. Книги на переклад новачкам пропонують обрати з підбірки редакції, проте для дівчини ця книга має особливе значення.
– Теоретично можу запропонувати свій варіант, але найчастіше видавництво пропонує список, з якого вибираю. Я оцінюю за тематикою, обсягом складності тексту, хто автор та приймаю рішення. Поки що погоджуюсь на всі переклади які пропонують, бо не є якийсь зірковий перекладач, що можу перебирати. Проте ця книга це ті, що люблю читати найбільше – історії жінок. Там історія про двох сестер, а в мене теж є молодша сестра. Тож до цієї книги ставлюся дуже трепетно.
Для дівчини книги це не лише робота, а й улюблене заняття. Одного улюбленого жанру немає, проте є низка тих, які читає найчастіше.
– Це як запитати кого ти більше любиш, це дуже важко відповісти. Люблю читати жіночі спогади. Нещодавно закінчила читати книгу Кларісе Ліспектор. Це бразильська письменниця, яка має українське коріння. Для мене цінність цієї книги в тому, що читаєш про досвід жінки і в деяких роздумах ніби зустрічаєш свої думки. Тоді розумієш, люди сто років тому переймалися тим самим, що ми й зараз. Ще люблю читати класичні чи любовні романи. Багато хто вважає, що це не серйозна література. Але я не сприймаю таких речей, і не засуджую нікого ні за які читацькі уподобання. Головне – не читати російську літературу.
Хороший текст – це той, який читаєш і не розумієш переклад це чи написаний в оригіналі українською мовою. Анастасія має кілька своїх критеріїв, щоб зрозуміти чи вдалий вийшов переклад.
– Перше, що я оцінюю – кількість правок від редактора. Інше, як читається текст. не міг відірватись від читання, прочитала за один день” – це мене радує. Іноді, навіть не вірю, що це про мій переклад, я дуже хвилювалася, але в мене все вийшло.
Дуже важливо під час перекладу не стати співавтором книги. Перекладач має залишатися у тексті невидимим. Проте волею-неволею, все одно перекладач почуває себе співтворцем і допомагає автору заговорити по-українськи. Змінювати стиль написання, по своєму доносити сенси у перекладі – заборонено.
– Стиль змінювати категорично не можна, перекладач має передати цей текст як цілісний твір, в який автор уже заклав щось своє. Ми маємо не лише розуміти про що написано, а й розуміти у яку історичну епоху відбуваються події. Структуру речей часто змінюю, бо у різних мовах будова речей відрізняється. Потрібно знаходити відповідності, розуміти чому автор поставивши слова у такий порядок і що мав на увазі.
Автори часто використовують різні художні прийоми та гру слів. Для перекладачів іноді це стає справжнім квестом, тоді у хід йде імпровізація та фантазія всіх, хто оточує.
– У цій книжці (“Барва пурпурова”) була одна гра слів. Я думала над нею кілька днів. Часто чую, що перекладати тексти дуже легко – просто закинувши в Google перекладач і все. Але це не так. Вперше побачивши цю гру слів, я просто закрила ноутбук і пішла відпочивати. Потім залучила всіх рідних, друзів, знайомих і просила придумати шутку з певним словом. Потім ще пару днів думала сама, як це обіграти аж поки народилася ця гра слів уже на українській мові.
Першим читачем є редактор, ділитись навіть із рідними над чим працюєш не можна, аж до виходу книги.
– Це комерційна таємниця. Не можу розкривати, яка книга і передавати файл стороннім особам. Мені дуже пощастило, бо мій перший переклад редагував легендарний редактор Іван Андрусяк. Це велика честь, що на мою книгу поставили його. І там не було багато чого виправляти. Звісно, завжди є що коригувати, але це не було щось критичне. Я теж пробувала собі в одному виданні редакторкою, мені просто хотілося кричати і було страшне емоційне вигорання після цієї редактури. Це був мій перший і востаннє. Тож знаю, що таке погані переклади.
Під час перекладу важливо не втратити сенс написаного. Основоположним є знання мови, проте кожен перекладач має набір інструментів, яким користується для роботи.
– На самій інтуїції далеко не заїдеш, бо часто трапляється гра слів, від яких хочеться плакати. не перекладаю в Google Translate, у Chat GPT чи ще десь, бо після користування цими сервісами треба втричі, а то й у п'ять разів прискіпливіше редагувати. Там може втратитись великий обсяг якогось значення, можливо там було посилання на якусь культурну подію, програма може цього просто не зчитати і перекласти як є. Щодо інструментів, то дуже допомагає онлайн – словник DeepL. Такий інструмент дуже корисний, коли в тексті багато однотипних чи простих промов: “він пішов, він сказав, він зробив” – це ніяк не можна зіпсувати. Коли в тобі твір більше як на 400 сторінок і там половина таких промов, тоді можна скористатися машинним перекладом, за умови того, що це буде дуже прискіплива вичитка того, що зробив машинний переклад звіряючи з оригіналом кожне слово.
Щоб бути хорошим спеціалістом, потрібно постійно розвивати свої перекладацькі навички: багато читати, споживати контент у соцмережах, дивитись фільми на двох мовах та знаходитись у колі однодумців.
Анастасія з особливим увагою та любов'ю говорити про книжки, каже, можливо, колись побачити світ і її твір.
– Насправді я колись написала свій твір. Це було десь у п'ятому класі. У блокноті на пружині була казка про дівчинку, котра каталася на єдинорозі. За кілька років я прочитала це, подумала “який срам” і склеїла всі сторінки. Насправді багато про це думаю, дуже люблю писати і, можливо колись щось вийде, але що не знаю.
