Аліна Поліщук — кременчанка та власниця салону “Студія моделювання погляду Аліни Поліщук”. Багато місцевих красунь пройшло через її руки, хто готувався до випускного, весілля чи інших важливих дат. Проте, мабуть, небагатьом відомо, що Аліна віднедавна стала амбасадором міжнародного розвиваючого жіночого проєкту Brandface.
Кременчанка каже, що про цей проєкт дізналася випадково, з реклами в одній з соцмереж. Проте довго не роздумувала та вирішила брати участь.
– Побачила в Інстаграмі, подала заявку не роздумуючи, бо вже шукала як мені ще реалізуватись, не люблю сидіти на місці, а в цій сфері, що працюю, чого хотіла, то вже досягла. Через деякий час кастинг-директор розглянула мою кандидатуру, ми уклали договір і так почали співпрацю. Раніше була лише учасницею, знайомилась з колективом та проєктом, а зараз я амбасадор це дає більше можливостей для самореалізації.
Аліна ділиться, що завжди мріяла доносити жінкам що все можливо і їх доля лише у їхніх руках.
– Я багато років працюю з жінками. Бачила різні вікові групи, різного статусу і професій, з різним психологічним станом. І завжди хотілось, а зараз цим і займаюсь. Варто розуміти, що все в житті можливо, немає ніяких обмежень, ким би ти не була, завжди знаходь час для свого розвитку і самореалізації. У цьому проєкті можна гарно реалізуватись у модній індустрії.
Brandface відкритий для всіх, але не кожна зможе кинути собі виклик, та почати все спочатку. Не так важко пройти кастинги, як змінити свій усталений порядок життя.
– Цей проєкт для жінок зі стержнем. Тут треба мати сміливість почати щось нове вже не в підлітковому віці, а коли ти чогось досягла. До прикладу, я вже реалізувалась в б'юті індустрії й щось починати нове, змінювати свою звичну схему в житті, яку напрацьовувала роками було важко. З’явились робочі поїздки, потрібно було вчитись чомусь новому, знайомитись з новими людьми, це потрібно мати сміливість. Комусь вистачає лише взяти участь у зйомках і спробувати себе на подіумі, а хтось стає телеведучими, амбасадорами цього чи інших проєктів.
Вийти із зони комфорту, це ще той виклик, проте попереду чекає багато фантастичних змін та пригод, головне не стояти на місці.
– Я вийшла зі своєї зони комфорту, у мене покращилась самооцінка, стала більш впевненою. Реалізуватись в іншій сфері для мене це вже колосальне задоволення, проте не планую зупинятись на досягнутому. Мені постійно потрібно відчувати щось нове, і саме цей проєкт став моєю новою стартовою точкою. Хтозна, можливо, я на дорозі до якогось визнання?
Хоч Аліна не вважає себе зіркою, та зі зірковими стилістами, моделями та фотографами вже встигла попрацювати.
– Працювала зі стилістом Кирилом Савченком. Він стиліст глянцевих журналів та українських зірок, таких як Тіна Кароль, Анастасія Приходько та інші. Співпрацювали зі стилістом Антоном Васільєвим. Він ще дизайнер, а з недавніх пір і співак. Позуванню і дефіле нас вчила відома модель Аніта Стремковська. Фотографували нас фотографи, які працюють на тижнях моди – Олег Дугін, Анна Домбровська та інші.
На проєкті з учасницями також працює психолог. І хоч моделей готують до показів завчасно: ставлять постановки, налаштовують морально, та все ж вийти вперше на подіум було трохи лячно.
– Спочатку була незрозуміло, бо це нова сфера і не знаєш як це все має відбуватись. Перший показ був не для fashion week, а для журналу “Нова” – представляли свій новий випуск, це було в Києві. Планувалось, що буде три дизайнери. Дівчат розділили на три групи, але так вийшло, що я виходила тричі від кожного дизайнера. А вже у Львові та в Одесі був трохи мандраж, бо це ще вищий рівень, але такого хвилювання вже не було, бо вже знала, що це таке. Перед виходом нам ставлять постановку, з нами працюють на бекстейджі, потім з нами працюють візажисти та перукарі, по референсах від стилістів.
Аліна вже має у свої колекції три глянцевих журнали, де її фото розмістили на обкладинці. У американському “COLLABORATION”, в українському” Top models”, та на обкладинці діджитал журналу “What U See”.
Найбільше у проєкті Аліні подобається спостерігати за успіхами інших та надихатись колегами по подіуму.
– Мені подобається дивитись на жінок 40, 50, 60+ років, що реалізуються. Вони не зупиняються на досягнутому. Я хочу це доносити своїм дівчатам з якими я працюю, що немає обмежень.Настає час, коли жінка реалізувалась як мама, дружина, професіонал своєї справи й здавалось би, а що далі, хіба це все? А ні, немає меж! Те що відбувається всередині проєкту, це саме про мене і те що, хотілось би транслювати оточуючим. І якщо раніше я це могла розповідати лише найближчому колу спілкування, то зараз маю можливість доносити цю думку в маси.
Проєкт Brandface проходить вже багато років і об'єднує навколо себе багато українських жінок з усіх куточків України та за її межами. Серед моделей панує доброзичлива атмосфера, та конкуренція теж є.
– Точної кількості учасниць я не знаю, але дуже багато. З тими, що я бачилась, працювала, то понад сто точно. Учасниці приїжджають з усіх куточків України й з-за кордону. На показі в Одесі були з Франції, з Німеччини, також були учасниці з Бахмута. Це дуже великий приклад для нас всіх. Ці дівчата пережили такі страшні події, але знайшли сили в собі рухатись далі. Щодо конкуренції, то це дивлячись на якому етапі. Звичайно, всі один одному допомагають і підтримують, ми спілкуємось, відпочиваємо наскільки це дозволяло нам по часу. Але якщо йде мова про кастинг, то, звичайно, десь всередині кожен хоче потрапити на обкладинку чи взяти амбасадорство.
Після завершення проєкту Аліна не планує покидати своє нове захоплення, бо бачить в тому не лише задоволення своїх амбіцій, а й важливу місію доносити українську культуру через моду.
– Після завершення проєкту, залишаюсь амбасадором і можу ним бути скільки завгодно. В Україні зараз досить непросто бути в цій сфері. Ніби кому та мода зараз потрібна? Але я неодноразово наголошую, що саме через моду ми можемо поширювати нашу культуру. Наших дизайнерів не лише дуже добре знають за кордоном, а й вони там представлені на високому рівні. До того ж такі проєкти приводять в баланс психологічний стан жінок, що я вважаю вкрай необхідним. При можливості звісно хотіла б займатись цим далі, бо мені це подобається і вдається.
