Розглядаємо старовинне свідоцтво видане 1906 року випускнику Кременецького міського двокласного училища, кременчанина Михайла Адамовича. В редакції Кременець.City свідоцтво опинилось завдяки багаторічній співпраці з краєзнавцем Сергієм Мєдвєдєвим. Він розповів про навчальний заклад, який діяв в Кременці ще у ХІХ сторіччі.
Свідоцтво про закінчення навчального закладу
Увагу привернув документ формату А4, виготовлений у Київській друкарні Крижановського і Авдюшенко на високоякісному матеріалі, маркованому написом “Добрушская фабрика” із наявністю водяних знаків.
Це свідоцтво видане, 1 червня 1906 року, педагогічною радою Кременецького міського двокласного училища, на ім’я Михайла Гнатовича Адамовича, 1891 року народження, про успішне завершення навчання.
Свідоцтво має реєстраційний номер, засвідчене підписами посадових осіб та печаткою Кременецького двокласного міського училища.
Вивчаючи краєзнавчі матеріали своєї книгозбірні, Сергій Мєдвєдєв відшукав деякі відомості про училище.
Заснування, діяльність училища.
Відомо, що згідно положення, від 26 травня 1869 року, Міністерства народної освіти Російської імперії, училище в Кременці відкрили 1 жовтня 1869 року. Навчалися там на той час 119 хлопців та 106 дівчат. Спочатку училище розташовувалося в орендованому приміщенні, а згодом, аж до закриття, училище діяло в приміщенні, де тепер знаходиться Кременецький районний суд.
Розповідають, що при відкритті училища, в розпорядження його адміністрації було виділено одну десятину і 2350 сажнів землі, котра була призначена для будівництва будинку училища. Передбачалось солідарне фінансування для його утримання і оплати вчителів, зокрема із державної казни 5240 карбованців 20 коп., із спеціальних коштів, можливо благодійних, 1192 карбованці і від міста 290 карбованців.
Термін навчання у таких училищах тривав два роки. Навчання мало бути безплатним, але керівництву учбового округу надавалась право вводити оплату розмір якої становив від 8 до 18 карбованців.
Випускники такого училища отримували перевагу при влаштуванні на цивільну службу перед особами, які таких училищ не закінчували.
Також випускникам надавалась пільга з військової повинності, про це зазначено в свідоцтві, згідно якої вони могли служити у війську лише три роки замість шести.
У навчальний курс міських училищ входили такі дисципліни: закон Божий, навчали читати і писати, російська мова і читання церковнослов’янською з перекладом на російську мову, арифметика, геометрія, географія, історія з необхідними знаннями із загальної історії та географії, знання із природознавства і фізики, креслення і малювання, співи, гімнастика. Крім того, із дозволу міністерства народної освіти, у закладі могли викладатись й інші додаткові предмети.
Викладачі училища та їх платня
Штатним доглядачем служив Олександр Осипович Палій, він же навчав історії й отримував ставку 650 крб. Працював він на цій посаді 20 років із 1876 по 1895-ий та заслужив орден Святої Анни ІІІ ступеня, пенсію в 500 крб. та квартиру.
Законовчитель училища протоієрей Іларіон Тимофійович Концевич, із духовної семінарії з 1881 по 1909 р. отримував 270 крб.
Законовчитель священник Константин Йосипович Опатович, також запрошувався із духовної семінарії, мав ставку 140 крб., до речі, похований біля Чеснохрестської церкви у Кременці.
Вчитель російської мови Захарій Іванович Притула, викладав із 1903 по 1911 рік , отримував 450 крб.
Вчитель математики Степан Павлович Андрєєв, викладав в училищі з 1899 по 1909 рік за 450 крб.
Вчитель графічного мистецтва Василь Йосипович Галко у 1908 році отримував 400 крб.
Доглядачка за жіночим відділенням училища, Любов Олександрівна Шиперович, яка викладала жіночу гімнастику. У 1990 році отримувала 300 крб.
Вчитель Авксентій Єфимович Драпалюк, запрошувався із семінарії з 1909 по 1911 роки на ставку 250 крб.
Вчителька французької мови Софія Миколаївна Прасоль у 1909 році утримувалась на 150 крб.
Вчителька німецької мови Олена Ернестівна Калнінг, у 1909 році отримувала 200 крб.
Вчителька рукоділля Ольга Іванівна Теодорович, 1904 року отримувала 100 крб.
Викладач гімнастики підпрапорщик Олександр Музалевський, у 1911 році отримував 50 крб.
У 1905 році викладачем Закону Божого був священник Миколаївського Собору Леонід Туркевич, який згодом став архієпископом Нью Йоркським Леонтієм, митрополитом всієї Америки і Канади, предстоятелем Північноамериканської митрополії Російської православної церкви.
А, серед найвідоміших учнів цього училища був український композитор, педагог, диригент, фольклорист, музичногромадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР Михайло Вериківський.
