Рідкісна карта-план міста Кременця, виготовлена 1939 року. Тут понад сотню назв вулиць та провулків, позначених польською мовою. Деякі з них збереглися, а яких немає. Ось, що відомо.
Переглядаючи архівні фото Кременця вісімдесятирічної давнини, та порівнюючи їх із сучасними краєвидами, бачимо відмінності у густоті забудови та розташуванні вулиць. Якби не основні орієнтири, споруд Преображенського та Свято-Миколаївського соборів, костелу Святого Станіслава, важко було б орієнтуватись у старих фотозображеннях центральної частини міста.
Для прикладу, світлини Кременця періоду перед Другою Світовою, війною відображають густу міську забудову й вуличну мережу від Кременецького Богоявленського монастиря, район сучасного міського парку культури, аж до території храму Різдва Богородиці, що в місцевості із назвою Туники.
На фото Кременець у міжвоєнний період, 20-30-ті роки минулого сторіччя
Проте, через події Другої світової війни, міська забудова змінилась, й надалі вулиці міста постійно видозмінюються.
На фото післявоєнний Кременець 1944-1945 роки, різкий контраст відсутньої густої міської забудови, яка була спалена німецькими фашистами разом із єврейським населенням.
Міська забудова Кременця часто не змінювалась, але по причині таких великих історичних подій і трагедій, як війни, інколи певні частини міста змінювались радикально, а часи Радянського «застою» також внесли свої нові риси в архітектуру міста.
Про вулиці Кременця можна розповідати багато, про те в одній публікації неможливо викласти усі цікаві моменти.
Про те, як називались кременецькі вулиці вісімдесят чотири роки тому, для “Кременець.City” розповів краєзнавець Сергій Мєдвєдєв за копією плану-схеми Кременця, 1939 року із позначенням вулиць та інших об’єктів польською мовою.
«PLAN miasta KRZEMIENCA, skala 1:10000» (масштаб в 1 см 100 метрів), така назва цього документа польською.
Більше ста десяти назв вулиць та провулків позначено на цій карті. Якщо порівняти вуличну мережу 1939 року, виявляється половина вулиць та провулків дотепер зберегли свої назви.
Вулиці Кременця, які зберегли свою давню назву
Це зокрема: Березина й Березова, I й II-гі Липовиці, Плитниці, Сичівки й Ляшуки, Дубенська й Глибоко-Туницька, Затишшя і Джерельна, Красногірка й Потік Ірва, Вишнівецька й Крейдяна, Макова й Липова, Вокзальна і Вербова, Довга й Тиха, Глиняна, Глинянка й Гладка.
Зберегли свої давні назви й ряд центральних вулиць в історичній частині міста: Ліцейна, Юліуша Словацького, Спортивна, Старого Детюка, Шумська, Старі Вали, Ясна, Княжина, Медова, Ботанічний провулок.
Незмінними й донині залишились назви околиць міста: вулиці Осовиця, Переліски, Моргви, Корнії, Марцинівка, Алея Підгірна, Грабівка.
Вулиці, які зараз існують, але носять іншу назву
Майже чотири десятки вулиць та провулків до тепер змінили свої назви. Сучасна центральна вулиця Кременця Тараса Шевченка у 1939 році носила назву Широка, а при СРСР мала назву Леніна.
Колишня вулиця Боярська тепер носить назву Івана Франка, а замість Боярського провулку тепер частина вул. Максима Кривоноса, що за аптекою по вулиці Шевченка в сторону Замкової гори. Крім того, вісімдесят років тому ця вулиця Максима Кривоноса була ще й Королівською, початок вулиці, а далі вздовж до на Замкову гору носила назву Королівський заїзд.
Колись була Цвинтарною сучасна вулиця Олени Пчілки, а вулиця Уласа Самчука тоді була Косцельна. Навальною називалась теперішня Козацька. Охоронною була вулиця Санаторійна. Вулиця Ольжича називалася Північною. Теперішня Оксани Лятуринської та частинка Ольжича носила назву Шосова. Провулок Огородовий тоді був вулицею В’язничною. А теперішня вул. Лесі Українки називалась Завальна. Дещо не звичною була назва вулиці Монопольна, вона була названа по причині вступу в дію Закону про монопольну (державну) торгівлю тютюном та лікеро-горілчаними виробами, тепер це початок сучасної вулиці Л. Визволителів. Є на плані міста й вулиця Королівський міст. У сучасному уявленні ця вулиця простягалась від закінчення вулиці Дубенської, вулиці Симона Петлюри, вулиці 107 Кременецької дивізії аж до річки Іква. Тодішня назва була приурочена відвідинам у 1781 році польським королем Станіславом Августом Понятовським Кременця. Міст через річку Іква, через який він в’їжджав у Кременець також був названий Королівським.
Вулиця Дівоча тепер є Піддівоча. А Милий провулок тепер вулиця Корольова. Колишня вулиця Почаївська, тепер частина Корніїв.
Вулиці які в минулому були названі в честь історичних особистостей того часу
Із назвою більшості вулиць пов’язані історичні події, легенди та імена видатних людей. Ось вулиця та провулок Кошеньовського зараз вулиця Бориса Козубського. Кошеньовський Юзеф (1797–1863 р.р.). Польський письменник та драматург. Навчався, а згодом у 1823-1831 роках викладав літературу у Кременецькому ліцеї . Автор ряду творів, які присвятив Україні. Написав повість «Тадеуш Безіменний» присвятив Тадеушу Чацькому засновнику Кременецького ліцею.
Були тоді вулиця та провулок Чацького, які зараз не існують, знаходилась в районі провулку Тараса Шевченка. Чацький Тадеуш (1765 – 1813 р.р.) польський громадський діяч. З 1803 року інспектор шкіл на Україні. Заснував у 1806 році у Кременці Вищу Волинську гімназію, з 1819 року ліцей. Автор історичних та правових праць.
Цікаво, що вул. Михайла Коцюбинського носила ім’я Антонія Бопре. Бопре Антоній (1800 –1872 р.р.), француз за походженням, доктор медицини. У 1819 – 1824 роках навчався в Кременецькому ліцеї. За участь в діяльності польських патріотичних організацій був засуджений російською царською владою. Після повернення до Кременця помер, а похований згідно заповіту на Хрестовій горі.
Існував провулок Крафта тепер це частина вулиці І. Котляревського. Крафт Юзеф ( 1814 – 1875), довгий час проживав у Кременці. Архітектор-будівельник, автор проекту Кременецького костелу Святого Станіслава
Провулок Бессера нині називається Стрімкий. Вілібальд Бессер ( 1784 – 1842 р.р.). Доктор медицини, професор ботаніки. З 1809 року викладав зоологію і ботаніку в Кременецькому ліцеї. Директор Кременецького ботанічного саду. Після закриття Кременецького ліцею на основі вивезеної із Кременця колекції рослин заснував ботанічний сад у Києві. У 1841 році повернувся у Кременець, після смерті похований на Монастирському кладовищі.
Рідкісна назва - вулиця Тринітарська, тепер це вулиця Михайла Драгоманова. Назва походить від Трунітарського католицького ордену, а у Кременці на теперішній вулиці Михайла Драгоманова в період з 1762 по 1791 років знаходився їх монастир. Орден створений у Франції 1198 року з метою викупу християнських бранців з мусульманського полону.
У Кременці, які і майже в кожному тогочасному місті, функціонував ринок. Була тоді у місті вулиця Ринкова. Займала ця вулиця частину вул. Медової та території де зараз меморіал Слави. Провулка Медового також уже немає. А ще була вулиця Новий ринок, яка зараз не існує, знаходилась вона тоді між сучасними вулицями Т.Шевченка і Базарна. Торговий провулок з’єднував вулиці Широку і Францисканську.
Теперішня вулиця Базарна називалась Францисканською, по тій причині, що поряд був розташований монастир ордену францисканців, тепер це храм і будівлі Свято-Миколаївського собору. Орден був названий в честь Святого Франциска, діяв у Польщі із XIII століття. Із 1832 року монастир францисканців у Кременці закритий російською царською владою, а храм та приміщення передані православній громаді міста.
На той час, частина сучасної вулиці Бориса Харчука та Базарної, носила назву Броніслава Перацького, польського військового, політика, міністра внутрішніх справ Польщі у 1931—1934 рр. Він керував політикою пацифікації, спрямованої проти українців Польщі у 1930—1932 рр. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині та Поліссі. Страчений внаслідок вчиненого атентату у Варшаві членом ОУН Григорієм Мацейком на виконання рішення трибуналу ОУН. Степан Бандера, як Крайовий провідник ОУН, дав наказ на виконання рішення трибуналу. Мацейкові вдалося уникнути арешту. Натомість Степана Бандеру та інших причетних до акції заарештували та засудили до страти, що згодом замінили до довгих років ув'язнення на Варшавському процесі. Вбивство Перацького викликало подальші репресії проти українців, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій.
Назви вулиць яких уже немає
Свій негативний і трагічний вплив для Кременця привнесла німецько-радянська війна, зокрема німецька окупація та вчинений нацистами геноцид євреїв. Вулиці, які знаходились на території теперішнього міського парку за часів німецької окупації опинились на території єврейського гетто. Знищені під час ліквідації німецькими окупантами гетто. Ось для прикладу кілька таких вулиць, які були позначені на плані міста 1939 року. Вулиця Левінзона, зараз не існує. Левінзон Іссак ( 1788 – 1860 р.р.) проживав у Кременці, єврейський просвітитель, дослідник талмудів і єврейської писемності. Виступав із критикою хасидів та ортодоксів. Автор понад двадцяти наукових праць. Написав листа російському імператору Миколі I із так званим «чорним списком» назв книг єврейської релігійної літератури, які на його думку були шкідливими. Реакцією царя Миколи I — була заборона книг.
Були там ще вулиці Кароля Качковського, Гірна, Кравецька. Качковський Кароль (1797 – 1867 р.р.) лікар, навчався в Кременці у Волинській гімназії. Після закінчення університету у місті Вільно (тепер Вільнюс) та здобуття наукового ступеня доктора медицини викладав у Кременецькому ліцеї гігієну. Учасник польського повстання проросійської царської влади. Автор ряду праць з медицини
Існував у ті часи такий собі Короткий провулок, зараз його немає, а знаходився він на території де зараз на площі стоїть пам’ятний Хрест (навпроти Лютеранської церкви)
Вулиці які перейменували нещодавно
Кременеччина, Волинь та й Україна — надзвичайно багаті на прізвища діячів, чиї заслуги перед нашим народом незаперечні. Але в сучасних назвах вулиць Кременця збереглося ще кілька вулиць, прізвища, яких не мають відношення ні до нашого краю, ні до української історії. Ось кілька назв вулиць до 1939 року і їх теперішні назви. Колишня вулиця Святої Варвари, носила назву Олександра Пушкіна, а тепер перейменована в честь Арсена Річинського, уродженця села Тетильківців (1892–1956 р.р.) — волинський український громадський, політичний і церковний діяч, композитор, фотограф, краєзнавець, основоположник української етнології релігії, святий сповідник, лікар.
Вулиця Горбата, називалася Миколи Глінки, а тепер Чернігівська. Вулиця під назвою Лева Толстого, це колишня вулиця Окольна і Спадистий провулок, тепер вулиця Холодна. Вулиця Акімова була тоді ще Огородовою, а тепер носить назву Європейська. За часів СРСР одна з вулиць носить ім’я «буревісника» жовтневого більшовицького перевороту Максима Горького. А ще у 1939 році ця вулиця носила ім’я Гуго Коллонтая ( 1750 – 1812 р.р.) уродженця села Дедеркали, польського громадського діяча, філософа. Він разом із Т. Чацьким заснував у Кременці Вищу волинську гімназію ( 1809 р., з 1819 – ліцей). Співавтор польської конституції 1791 р. Автор філософських праць. Вулиця Воловиця, яка простягалась від Марценівки до гори Воловиця, була названа в пам’ять Ольги Платонової, наразі уже нікому невідомої активістки КПЗУ, яка брала активну участь у боротьбі за встановлення радянської влади на Західній Україні, а тепер знову отримала свою історичну назву.
Минулого року, у Кременці перейменували такі вулиці: вулицю 107 Кременецької Дивізії на вулицю Київська, Акімова на вулицю Європейська. Ватутіна на вулицю Братів Заведюків. Гагаріна на вулицю Харківська. Глінки на вулицю Чернігівська. Курчатова на вулицю Бучанська. Льотчиків-визволителів на вулицю Захисників України. О. Платонової на вулицю Воловиця. Першотравнева на вулицю Королівський з’їзд. Толстого на вулицю Холодна. Провулок Гагаріна на провулок Харківський. Провулок Курчатова на провулок Бучанський. Провулок Льотчиків-визволителів на провулок Маріупольський. Провулок Пушкіна на вулицю Арсена Річинського.
Тема вулиць на разі далеко ще не вичерпана, адже з’явились і з’являються нові вулиці у місті, змінюються назви в процесі декомунізації. Історичний процес продовжується та формується нова історія міста, але про минуле забувати не треба, це ж історія нашого міста.
